yuliyabolkun-89112

«Щасливі голі люди» – тематично об’єднаний цикл оповідань Катерини Бабкіної про щастя або, якщо точніше, про те, що стається з нами перед ним. Це історії про покоління тих українців, хто ще краєм життя застав совок і руїну по ньому, хто виріс і зміцнів як міг, радше не завдяки, а всупереч усьому, що з ними відбувалося; про те, як ці люди живуть тепер і взаємодіють зі світом, в якому – і війна, і л...

Ця добра і сумна книжка розповідає про 10-літнього хлопчика Ждана, який приїхав на літо до бабусі й дідуся, бо мама з татом вирішили розлучитися. Він дивиться на світ, ніби такий звичний, і розуміє – світ змінюється, його чому? і як? уже значно складніші. Так настає дорослішання. Але є тут і машинки-паровози-футбол-збиті коліна та найкращий друг на літо – усе, що робить наші спогади про дитинство ...

Ярчик і не підозрює, що найважливішою людиною у його житті стане маленька дівчинка, яку він випадково зустрів у крамниці. Спочатку трохи сторожко і боязко, а чимдалі — тим легше і невимушеніше вони повністю змінюють життя одне одного. Вишня дізнається, а Ярчик по-новому відкриває для себе, якою важкою і водночас потрібною ношею є відповідальність, що таке справжня турбота і наскільки цінним є здоб...

Зб?рка опов?дань п?яти молодих, але вже в?домих українських автор?в покол?ння м?лен?ум про головн? ц?нност? України.

Шістнадцята книга із серії бестселерів "Теплі історії", загальний наклад якої склав вже більше 150 тисяч примірників Теплий блюз як мотив щемкої ностальгії, сумливого спогаду, трепетного чуття, згадки, що її обережно видобуваєш зі схованок пам’яті. Блюз як настрій – осінній, вечоровий – у ритмі задумливого дощу на віконному склі, у тихострунних звуках падолисту, у саксофонних мелодіях меланхолі...

В книге в популярной форме излагаются сущность и содержание игры в волейбол, техника и тактика игры, даются советы, как проводить учебно-тренировочные и самостоятельные занятия, рассматриваются основные приемы самоконтроля. Предназначается для учащихся среднего и старшего школьного возраста, руководителей спортивных секций, широкого круга читателей.

Чим зр?л?шою - глибшоюстає поез?я, тим менше л?тер - сл?в вона потребує. - ще менше м?сця залишає для невжитих сл?в - речень. Нов? в?рш? Ярослава Довгана є п?дпертям такої ризикованої сентенц?ї вповн?.Тарас Прохасько

Я. Довган – поет і редактор, відомий за неординарними збірками віршів «Спостережник» (2004) та «Посіяна до часу торба з сухарями» (2006) та ін. У передмові нової книги Я. Довгана «Райський птах в осінньому саду» Юрій Андрухович пише: «Розкошування в мові, в її найглибших западинах та уголовинах, філігранна гра інтонаціями, чуттєва відкритість і прозора мудрість, а також особливий, джезовий, ліризм...

Незвичне ?м'я та назва зб?рки поез?й, як? шл?фувались - добирались не один р?к. Власне, ця книжка - результат сотень тисяч емоц?й, ?мпульс?в, погляд?в, зустр?чей - сл?в. Осмислення прожитого - того, що ще попереду. У неї поринаєш, наче в лаб?ринт. - саме той, хто пройде в?д першої стор?нки до останньої, знайде вих?д з лаб?ринту сумн?в?в, острах?в, мук - страждань до б?лої ст?ни, на як?й черво...