Читать онлайн «Тінь»

— Ні. Але ще раз повторюю: будь обережний там, — якби не цілком серйозний голос начальника, я б вирішив, що він жартує.

— Добре, — відмахнувся я, — що ще?

— Ось на цьому листку, — Сергій Іванович простягнув аркуш, — всі дані: адреса, ім’я, телефон. Не пізніше, ніж завтра зранку, вирушиш. Гроші отримаєш у касі, ключі від машини сам знаєш, де. Це все.

— Тоді я пішов.

Я підвівся, не забувши покректати, і повільно рушив, картинно тягнучи одну ногу, на своє місце. Сьогодні був четвер, і, якщо я не впораюся за один день, про вихідні доведеться забути. Треба ж, щоб так пощастило!

Повернувшись у відділ, я важко упав на своє місце.

— Прочуханка? — співчутливо поцікавився Славко, наймолодший, якщо не враховувати Катерини, співробітник нашого відділу, але на відміну від мене — зараза — одружений. Йому доволі часто діставалося від начальника, бо працювати як слід він ще не вмів, та й не мав особливого бажання.

— Гірше, — буркнув я, — відрядження.

— Що цього разу? — устряв у розмову тридцяти дворічний Дмитрик. Найамбітніший наш писака.

— Перевертень, — сказав я, помітивши, як Катруся швидко кинула на мене зацікавлений погляд. Я відчув щось на кшталт гордості. — Трохи якогось мужика не зжер. Поїду, розберуся.

Дмитрик лише фиркнув, а Віктор Михайлович здивував мене, коли мимоволі повторив слова начальника:

— Ти там пообережніше, усяке буває.

— У мене ще не було, — заперечив я. — Боюся, що нечисть мене боїться, а інопланетяни облітають стороною.

— Не тільки нечисті слід боятися, — вимовив Михайлович.

— Саме так, — показав через комп свою лисину, а заодно й кругле обличчя, ще один мій колега, Андрій. — Люди часом гірше всякої погані й інопланетян разом узятих бувають.

Андрій знав, про що говорив. Він саме працював над статтею про маніяка-людожера, і стаття була геть невеселою, та й без жодних вигадок.

— Може, там псих перевертнем прикидається, — продовжив він. — А це однаково, що справжній перевертень. Можеш мені вірити, я знаю, про що кажу.

— Було б непогано, — сказав я.

— Може, й непогано, зате небезпечно, — застеріг Михайлович. — Май на увазі, я тебе попередив.

— Розберуся, — легко сказав я, а по серці раптом щось шкрябнуло. Легенько так, однак, неприємно.

***

Майбутні вихідні змусили мене піти на справжній подвиг. Я відправився у відрядження в четвер звечора, вирішивши, що краще не поспати одну ніч, ніж пожертвувати хоча б днем вихідних. От такий з мене халявщик.