Михайло Базар

Кувати  долю,  а  не  лихо

                                         Пролог

                                                              Із  щастя  та  горя  скувалася  доля.

                                                                                          Народна  мудрість

       Галя  прокинулась  вранці – і  до  вікна.  До  неї  сміялось  сонце. Відкрила  квартирку  у вікні і  відчула  як неї  дихнуло  весною. Здивувалась, що нікого уже  в  кімнаті  нема.  «О,  як  довго я спала, – подумала. – Отак  і  прогайнувати   можна такий  чудовий  ранок  через  свої  сонні  мари».

     Останнім  часом мала  приємні сни,  але чомусь,  проснувшись  відразу  їх забувала.  Одне  знала, що  і  цього  разу  снилось щось  незвичне,  цікаве.  Вона почала  поспіхом  готувати  собі  сніданок,  щоб не  спізнитися  на заняття  в кулінарному  училищі.   Ще  два  місяці – і  вона дипломований  кухар.  Вийшла  надвір.  Відчула  ароматний   запах  перших  весняних  квітів,  і  побачила  як  бджоли  збирають  пергу.    Дивується – не вперше  ходить  цією  вулицею до  училища, а  сьогодні  відчуває   в  душі  щось особливе,  приємне,  радісне.  Від  приємного  настрою  її  очі  аж  променіли.  Очима  багато  чого  можна  сказати,  інколи  більше,   аніж  словами. Вдивлятися око  в  око,  зір  в  зір, усміхнувшись – і стає  все  ясно.  Кажуть, що  існує   в  світі  якась  надприродна  сила,  якій  хоче  чи  не  хоче,  а  підкоряється  людина.

        Часто  людина  підкоряється  долі  або  просто  покладається  на  неї,  замість  того,  щоб  творити  майбутнє  своїми  руками,   розумом – кувати  долю,  а   не  біду,  бо  вже  надто досить  цих  бід  назбиралося  сьогодні.

        Найперше, що  стимулює  людину  жити  і  працювати – це  кохання,  чисте,  щире,  пристрасне.  Воно  має  в  людини  постійно  палати, а  не тліти,  бо  якщо  воно  поволі  згасає,  то  від нього  залишаються  лише   спогади.

      Але  багато  чого,  що  діється  навколо,  можна  відчути  не  тільки  очима,  але  й  серцем.  Серце  не  любить,  коли  йому  співчувають,  у  багатьох  випадках  йому  треба допомогти.  І  ця  допомога  буває  різною:  медична,  тренувальна,  яка  вимагає  багато  фізичних  зусиль,  бажань,  впертості,  а  насамперед  усвідомлення  чого  ти  бажаєш: бути  сильною особистістю  чи  нидіти,  скніти,  попиваючи  алкогольні  напої, а  потім  ліки,  які  вже  мало  що допомагають.  І  де  вже  тоді  до   радості,  пристрастей,  які  так швидко проминули,  наче їх і  не було, а  був  звичайний  сон  з  багатьма  невиразними  сновидіннями.

       Можна  покладатися  на  поклик долі, а  вона часто-густо   не  кличе  до  себе,  і  тоді  настає  схиляння,  приниження  самого  себе  в  очах  навколишніх.

      Інтимність  між  різними  людськими  статтями  має  завжди  свій  початок.  Про  кінець  не  скажу,  бо  в  декого  вона  знесилюється  досить  рано,  а  в багатьох  триває  в  досить  літньому  віці,   іноді  аж  до  смерті.

      Нинішній  світ  такий  багатий  на різновидності  інтимних  стосунків:  кохання, задушевна  близькість,  щиросердечність,  сексуальні  стосунки  між  чоловіком  і  жінкою,  а  також  одностатеві  зносини,  платонічна  любов.

      Іноді  людина  веде  двояке  життя,  і  тоді  кажуть,  що  в  неї  настало  роздвоєння  особистості:  одна  поведінка   дома,  інша  на  людях.

       Молода  людина  завжди  на  щось  сподівається:  на  цікаву  добре оплачувану   роботу, освіту,  гарну  дружину,  вдалу  крадіжку, успішний  бізнес,  мати  силу  й  енергію   до глибокої  старості.  Але  це  стається  не  з кожним,  хто  про  це  мріє,  надіючись  на добру долю чи  фортуну.  І  прикро  стає,  коли  людина,  що  мала  так  багато  задумів  і мрій  раптом позбувається  не  тільки  того  всього,  що  придбала,  але  не  зможе  реалізувати   хоч  щось  із  задумів  і  мрій, замислів  і  затій.

     У  багатьох  настає  прикре розчарування.  Та  це  ще  півбіди,  у  інших – розпач,  відчай,  що  часто  веде до  суїциду.  Отож   треба  з  самого  раннього  віку  бути  готовим  до  того,  що  може  статися  в  житті  людини  непередбачуване.   Виховувати  в  собі силу  волі,   вміння  керувати  своїми  не   тільки  емоціями,  але  й  думками,  вести  здоровий   спосіб  життя  і  ніколи  не  бажати  забагато  чогось. Бо  якраз ті,  що  такі  зухвалі  з  навколишніми,  рідко   коли  досягають  чогось  значущого.  Але  й  коли  добиваються   затіяного  великого достатку,  швидко  його  з  певних  причин   позбуваються  і  стають  нещасними,  морально спустошеними, словом,   убогими,  нічого  не   вартими  ні  для  себе,  ні  для  навколишніх.   Так  уже повелося  з  давнини.

         Чи  можливе  життя  без  щастя? Так,  багато  людей  живе   на  землі  і  навіть  ніколи  не  торкалося  до  них  щаслива  мить.  Інколи   вони  надіються,  що  все  станеться  в майбутньому   одного прекрасного  дня.   Але  минають  дні  за  днями,  а  щасливого  життя   немає.

       Що  це,  фатум,  прикра  помилка  природи? Напевне,  це  задумано  в  небесах  ще  до  народження  дитини.  Шлях  по  якому  вона  має  йти  треба торувати   батькам,  якщо вони   цього  не  зробили  або  не  захотіли  зробити,  то  це  зроблять  за  них  інші,  і  не  завжди  цей  шлях   буде  вірним,  щасливим.

      Відвідування  могил  своїх  предків  на  цвинтарях   виховує  почуття,  і  розуміння,   що  людина  не  вічна  в   цьому  химерному  світі.  Кожен,  хто  народився,  колись   помре  і  це  буле    стримувати  від  необдуманих  вчинків  за  життя,  коректно  ставитися  до  навколишніх,  адже  кожна  людина  створена  на  подобу  Божу.

       Усе  сказане  мною  стосується  моїх  героїв,  що  живуть  поміж  нас.  Описані  герої   роману,  хоч  і  мають  своїх   прототипів,  але наділені різними рисами характеру,  що годі  когось  із  них  упізнати.  Та   й  навіщо?  Адже  це  художній  твір, в  якому  мусять  бути  не  тільки  життя  і  діяння  тих,  про  кого  йдеться,  але  й  роздуми  письменника,  бо  ж  написане  не  з  видумки,  а  з   самого  життя,  яке  намагався  показати  не  завуальовано,  а  відкрити  затаєні  його  сторони. Чи  вдалося  мені  це  зробити,  нехай  скаже  читач  після  прочитання  роману. І  якщо  він  впізнає  когось  із тексту,  і скаже,  що  я  не  повністю  висвітлив  свого  героя  чи  героїню,  то  я  буду  вельми вдячний  йому  за  те,   що дещо  з написаного  сховалося,   як  кажуть  за  кадром  або  поміж   рядками  слів.

                                 У  пошуках  омріяного  щастя

                                                                        Лови  летючу  мить  життя!

                                                                        Чаруйсь,  хмілій,  впивайся

                                                                        І  серед  мрій  і  забуття

                                                                        В  розкошах  закохайся.

                                                                                                        О.  Олесь

     Декотрі  дівчата  з кулінарного  училища,  де  навчається  Галина,  власне, з   її  групи,  вже  кілька місяців  підробляють  на  різних   роботах: хто   прибирає  в  кафе  чи  в  барі,  інші  перебиваються  випадковими  заробітками. Одна  з  дівчат  розклеює  оголошення  від  недавно  створеної  фірми  і  там її  обіцяють  постійну  роботу.  Галя  шукати  передчасно  роботу  не хоче,  задовольняється  тим,  що мати  з  Італії посилає  їй  кожного місяця гроші  на  прожиття. Там  вона  вже  кілька  років і  працює   легально.  Встигла  познайомитися  з  таким  же  заробітчанином   Махмудом,   родом  із  Марокко,  обоє  живуть  «на  віру» в  найманій   дешевій  квартирі.

       Галя  зростала  в  матері  одиначки, ніколи  не  бачила  свого  батька,  а   мати  не  хотіла навіть  про  нього  згадувати.  Коли  заходила  мова   про  батька,  то  казала,  що  то  була  її  помилка  молодості,  бо  могла  знайти  собі  когось  надійного,  а  він  був  просто  красивим  зальотником  і  тим  її  зачарував.  Хоча  в  перший  рік  після  її  народження  приїжджав  кілька  разів  і  допомагав  грішми,  а  потім  всякі  зв’язки  навіть  по  телефону  обірвалися.  Мати  жила  в  маленькій  кімнаті  разом  зі  своєю   старшою   сестрою  Ніною,  а  коли  вона вийшла  заміж,  то мати  подалась  на  заробітки,  а  Галина влаштувалася  в  гуртожиток.  Після  закінчення  училища  мусить  його  залишити  і   попроситься до  тітки  хоча б   на ночівлю.  Тітка  живе  зі  своїм чоловіком  Павлом   давно  у  шлюбі,  але  дітьми  не  обзавелись.  Помишляють  взяти собі  на  виховання  сироту  з   дитячого притулку  або  з  інтернату,   але чомусь вичікують.  Галина мріяла  вдало  вийти  заміж,  бо добре  знала,  що  такі  красиві  дівчата  довго  самотніми  не  бувають. З  такою   красивою  дівчиною  багато  хто  хотів  би  подружитися,  але  до  своїх  ровесників  ставилася  з  погордою.  Інші  в  її  віці  вже  давно  були  обізнані  з  сексуальними  звабами,  а  вона  чомусь  стримувала  себе  від  таких  утіх.  Навіть  дехто  з її  подруг,  дівчат-ровесниць , дивувалися  її   «відмінною»  поведінкою.

Одного  погляду  її  оливкових  очей  було достатньо,  аби  когось  заманити  до  себе.  Спочатку  начиталась  популярної  літератури  на тему  інтимних  стосунків,  кохання  і  його  значення  в  житті  людини.

      Уже  п’ятнадцятирічною дівчиною  розцвіла  всіма  достоїнствами  зрілої   особи:  округлились  груди,  збільшились  у  розмірах,  видовжились  ноги,  а  над  лоном  засіялось   густою  щетиною  пишне  кучеряве  чорне  волосся.   Щотижня  вона  його  підстригала,  щоб   ставало   густішим,  та  його  густота  залишала ...

Быстрая навигация назад: Ctrl+←, вперед Ctrl+→