Незрозумілі

Сергій Гридін

Незрозумілі

Дивний цей світ.

Ну, точно не так влаштований. І люди дивакуваті.

Навіть однозначне бачать не таким, яким воно є.

Ні з ким ні про що не можна начистоту: не чують, не розуміють, глузливо сміються й іншим неправдиво розказують.

І відгородитися від цього ніяк. Бо й у своїй кімнаті — своєму світі, де тільки він, його думки, музика і його таємниці, стає нестерпно. І не лише тому, що туди набридливо вриваються батьки, й гадки не маючи, що він — уже дорослий.

Що в нього — море СВОЇХ проблем.

Свої інтереси. І своя любов. Ще невиразна, але вже є. Сором’язлива і нерішуча, але — любов.

Море думок, емоцій і чогось незбагненного розриває Сашка Головка.

Непросто погамувати їх і ніяк — випустити на волю.

Орисі теж не довіритися, бо поводиться так, наче його нема.

А іноді надто прискіплива до нього.

І все-таки він прорвався через проблеми. Батько почав спілкуватися з ним, як з дорослим. І мама сказала, чому була такою. З найкращим другом Ромкою Мельником помирився.

Й Орися нарешті...

Але для цього потрібно було багато пережити, ризикувати, битися і вистояти там, де чоловік інакше діяти не може.

1.

онеділок двадцять четвертого вересня для Сані Головка не заладився ще із самого ранку. Днем раніше вирішив він поголитися. Робити це ввечері, щоб, не дай Боже, побачили і засміяли батьки, не хотів, тому цю відповідальну процедуру відклав на ранок наступного дня, тобто понеділка.

Дочекавшись, доки всі розбіжаться у своїх справах, Олександр Головко, чоловік чотирнадцяти з половиною років, став перед дзеркалом у ванній кімнаті, дістав татову пінку для гоління, одноразовий «Жилет» й увімкнув кран умивальника, звідки потекла тоненька цівка гарячої води. Провів по обличчю рукою, відчувши м’яку поросль. Біля ямки на підборідді та над верхньою губою, добре придивившись, можна було розгледіти кілька світлих, трохи кучерявих волосин.

Саня пшикнув на долоню пінкою, забризкавши нею і дзеркало, розмазав її по обличчю і почав незграбно шкрябати бритвою шкіру. Хоч як намагався робити все, як батько, надуваючи, наче «старий» Головко, щоки, це мало йому вдавалося. Несподівано зачепив болючий запалений прищик, який невідомо звідки взявся за ніч, і скрикнув, порізавшись. Тонка червона цівка заструменіла по щоці, пробігла кутиком губ. Санько провів язиком по вустах, скривився, сплюнув в умивальник рожеву від крові піну та плюснув на обличчя водою, змиваючи наслідки своєї невмілості.

Кров чомусь не зупинялася. Уже треба було йти до школи, а вона все юшила, збігаючи щойно потривоженим бритвою підборіддям. Санько вилаявся вголос, відірвав невеличкий шматок газети, наслинив його і приліпив на рану. Це робив у таких випадках і батько. Одягнув сірий костюм (форму в гімназії дирекція тільки рекомендувала, але батьки завжди змушували натягувати ненависний піджак зі штаньми), вхопив рюкзак, перед тим як вийти з квартири, кинув коротким поглядом у велике дзеркало на стіні в передпокої.

Звідти на нього невпевнено зиркнуло якесь страшидло з фільму жахів. Заліплений шматком просякнутого кров’ю паперу прищ був не одиноким. Подібні на нього неприятелі щільно розкидались на лобі, один із них зухвало вгніздився на носі, від чого той кольором нагадував достиглий помідор. Як і завжди, волосся на маківці непокірно стирчало. Санько його вже і водою мочив, і прилизував — ніякого ефекту. Та й обличчя якесь, наче гримаса. Щоки великі, губи пухкі, наче силіконом накачані, вії довгі, аж доверху загинаються. Біс забирай, ніби в дівчиська. От у Севки Мовчанова, однокласника, ніс рівний, вилиці, як у Брюса Вілліса, зачіска, ніби в салоні зроблена.

Севка прийшов у п’ятницю до школи, сяючи як нова копійка, і, не втримавши своїх емоцій, розповів пацанам на великій перерві, що ввечері перший раз у житті поголився. Усім охочим давав доторкнутися до свого підборіддя, після четвертого уроку вже скаржився, що почала відростати щетина, і пропонував дівчатам поцілувати його та відчути «справжнього мужчину». Головко, заздрісно споглядаючи за впевненим у собі однокласником, тільки підгигикував разом з усіма «малолетками», яким голитися тільки рушником — так казав Севка. Підійти з такими пропозиціями до дівчат він наважився б хіба уві сні.

Сни йому снилися. Різні... Іноді навіть не пам’ятав, що накидалося на його голову вночі. Майже щоразу простирадло зранку чомусь було зіжмаканим, ніби його вийняли з пральної машини, ковдра — натягнута на голову, а подушка ображено валялася на підлозі. Бувало, що півночі просто не міг заснути. Тоді тихенько, щоб не привертати до себе уваги, вмикав музичний центр і слухав музику. Голову обсідали різні думки. Очі вдивлялись у темряву, звикали до неї, і тоді кімната починала здаватися криївкою, присипаною товстим шаром землі.

Десь далеко люди жили своїми клопотами, розв’язували свої проблеми, а тут, у своєму уявному світі, Саня Головко жив один. Не було остогидлої школи, прищів, які наступали звідусіль, ігноруючи всі косметичні засоби, що їх звідкись приносила мама. Не було надокучливості батьків, які, судячи з усього, любили сина, як уміли і могли. Та останнім часом чомусь не розуміли його, поводилися з ним, як із маленьким дітлахом. У цьому прихованому від сторонніх людей світі він почувався найкраще, бо там були тільки тиша, музика і мрії...

Такими ночами Санько засинав десь о годині четвертій, мав зранку важку голову, не міг розплющити очі. Мамі доводилось по кілька разів заглядати до його кімнати, термосити, щоб уставав, а потім заставляти хоч щось проковтнути за сніданком.

Іноді йому могли привидітися конкретні СНИ. Саме так — СНИ великими літерами. В них Саня Головко був уже зовсім іншим, не таким, як у реальному житті. Був сміливим мачо, рятував у якійсь колотнечі симпатичну білявку й усамітнювався з нею на березі мальовничого озера. Захоплена ним, вона спочатку цілувала його, потім розстібала кілька верхніх ґудзиків на своїй блузці. Її коротенька спідничка збитошно підскакувала доверху, демонструючи стрункі ноги. Санько сміливо протягував до них руку, гладив їхню ніжність, відчуваючи приємні спазми внизу живота. Рука піднімалася все вище і вище по нозі, і... він прокидався! Зранку доводилося ховати від мами брудну від в’язкої білуватої рідини нижню білизну, а потім, повернувшись зі школи, прати її в умивальнику і сушити феном.

Про секс Саня Головко знав уже все. Теоретично. Завдяки інтернету. Він обійшов безліч сайтів, де можна було роздивитися все в подробицях, а то й долучитися до нього відомим майбутнім чоловікам способом самовдоволення.

А ще був життєвий досвід. Та про це ніхто не знав.

Колись, після його народження, мама працювала в науковому інституті. Туди її влаштувала після отримання диплому бабця Єлизавета, мамина мама. Бабця була якоюсь «номенклатурою». Завдяки їй їхня сім’я мала трикімнатну квартиру неподалік центру, а мама отримала роботу в лабораторії, де співробітники влаштовували якісь досліди на білих з рожевими лапками та хвостиками щурах. Робота, зі слів мами, була неклопітною, але благ і жодного задоволення їй не приносила.

Цей період життя Санько пам’ятав не дуже добре. Уривками. А безпомічні щурики, до яких чомусь не можна було доторкатися, запам’ятались найкраще. Але не в тому суть. Коли Санькові було років шість, мама, проплакавши кілька ночей і сперечаючись про щось із татом, несподівано звільнилася з роботи, продала якусь старовинну фамільну річ, посварилася через це з бабцею Єлизаветою і відкрила невеличкий кіоск на міському речовому ринку. Продавала там жіночу білизну. З того часу Санько полюбив ходити з мамою на роботу. Тим більше, що садочок улітку майже не працював, зайнятися йому було нічим, а баба Єлизавета мужньо витримувала обітницю свого відсторонення від сім'ї Головків.

І була в тій незрозумілій комусь сторонньому любові своя причина. На малого Сашка жіночки, які купували собі білизну, уваги не звертали. Кабінка для примірювання була маленькою, загородженою від цікавих очей ширмою. Покупці-чоловіки бували тут рідко, тому чергова «модель» зазвичай навіть не ховалася за шторкою, натягуючи на себе мереживне диво. Затамувавши подих, вдаючи заклопотаність чимось своїм (йому було вручено коробку олівців та зошит у клітинку), Санько тихцем споглядав жіночі принади, ховаючи очі під довгими віями.

Він навіть навчився розрізняти деякі моделі бюстгальтерів і знав, що білизна буває різних кольорів та фасонів. А ще зрозумів із жіночих розмов, що за допомогою цих тоненьких стрічечок з атласної матерії вони можуть легко впливати на чоловічий мозок і завдяки цьому розв’язувати свої проблеми.

Коли до кіоску приходила якась товста тітка, у Санька відразу з’являлося безліч термінових справ: йому хотілось до туалету чи просто подихати свіжим повітрям. А бували хвилини, коли його ніяк не можна було випровадити із зайнятої позиції. Ситуація кардинально змінювалася, коли до «бутіка» — так називали невеличкий металевий кіоск — приходила ВОНА.

ВОНА навідувалася щотижня, приблизно в один і той самий день. Купувала кілька сміливих комплектів, білозубо і червоногубо усміхалася Сашкові, стріпувала мідно-рудим волоссям і приємно приглушеним голосом кидала незмінне: «Б ...

Быстрая навигация назад: Ctrl+←, вперед Ctrl+→