Замах на Селену

Олександр Бугай

Замах на Селену

Фантастичні оповідання

Веремія

У Малому підприємстві «Меркурій», яке розташоване в правому крилі древнього замку, сьогодні позачергова нарада. Начальник відділу Антитеза пан Вавила повернувся з планети Меркурій і має зробити важливе повідомлення.

Засновник Малого підприємства, довгообразий, з високим чолом і мудрими, завжди усміхненими очима магістр права добродій Платон, обвівши поглядом невеличкий круглий стіл, сказав:

— Я задоволений роботою пана Вавили. Нам слід обговорити проблему заселення Меркурія людьми і прийняти рішення. Прошу, — і широким жестом дозволив доповідачу розпочати роботу.

Треба сказати, що добродій Платон у своїй роботі опирається на високоморальні принципи у сфері людських взаємовідносин. Таких принципів три: доброта, любов до ближнього і милосердя. Згідно існуючого порядку ці принципи є першоосновою розвитку цивілізацій в усьому Всесвіті.

Мале підприємство «Меркурій» створено недавно. Якщо Великі підприємства подібного типу займаються розселенням людського роду по сузір’ях всієї Галактики, то малі виконують цю роботу в межах Сонячної системи. Планета Меркурій — наймолодша донька Сонця — досі перебувала у дитячому віці і тільки останнім часом виникла можливість прилучити її до людської цивілізації. Це значить, що на Меркурії створилися відповідні умови для існування гомо сапієнса. Треба додати, що досвід розселення людей у Космосі набутий уже давно. Наприклад, Земля одержала людського прародителя ще півтора мільйона років тому. Але у Всесвітньому потоці часу такий термін не має суттєвого значення. Бувають моменти, коли одна мить варта декількох тисячоліть.

Слід сказати, що члени Малого підприємства, як і їхні колеги у інших підприємствах подібного типу, хоча і відносяться до виду людини розумної, але мають статус космічний, тому деякі параметри їхньої генної структури не сходяться із загальнолюдськими. Наприклад, вони не мають обмежень у віці. Також мають можливість перебувати на будь-якій планеті, якщо навіть там інші життєві умови. В усьому ж іншому вони нічим не відрізняються від мешканців Землі. Це пояснюється тим, що людина як витвір Великого творця у всьому Всесвіті має сталу подібність. Хоча і допускаються деякі відмінності в залежності від конкретних умов, але ті відмінності не повинні порушувати основної гармонії людського тіла.

До керівництва Малого підприємства «Меркурій» входять чотири начальники відділів, у яких абсолютно відмінні обов’язки. Про магістра права добродія Платона ми вже дещо сказали. Начальник відділу Антитеза пан Вавила — округлий, низенький з притиснутою до товстого тулуба головою — є провідником протилежних принципів, впроваджуваних у життя добродієм Платоном. Він стверджує, що поряд з добротою неодмінно має перебувати зло, з любов’ю — ненависть, а з милосердям — розбрат. Це, на його думку, потрібно для нормального розвою цивілізацій. Мотивація така: залиши людей без страху перед злом, ненавистю та розбратом і зони стануть ходячими трупами. Інша справа, все треба робити в міру. А він, пан Вавила, в цьому ділі ніколи не переборщує. Основне гасло, яким він керується, — немає добра без лиха.

Якось винивши по чарці з начальником генної лабораторії, якого тут кличуть просто цехманстром, він по секрету признався: «Я в глибині душі до своєї роботи відношусь з презирством». Потім додав, що робота є робота і якщо не буде він, то на цю посаду прийде хтось інший, можливо, ще зліший і нахабніший. Тож нехай буде так, як є.

Навпроти пана Вавили сидить панна Леля — уособлення жіночості. Вона має високе світле чоло, золотаву товсту косу, що в’ється гірським потічком між пишними опуклостями грудей, великі бездонні очі, в яких можна з першого погляду втопитися, і граційну поставу голови. Панна Леля уміє навіть класичним мовчанням поставити на місце, колегу, якщо той зарветься у своїх не вельми благопристойних діях щодо жіноцтва. Особливо цього боїться зі своїми принципами в побудові космічних цивілізацій пан Вавила. Панна Леля завідує відділом захисту прекрасної половини людства і упевнено стверджує: якщо не буде жінки, згине людство. У зв’язку з цим захисниця жіноцтва знаходить виправдання навіть існуванню повій, відьом і убивць власних чоловіків.

Вона переконливо доводить, що причиною таких явищ є ті чоловіки, у яких сильні м’язи, але слабка і нікчемна душа. Треба додати, що панна Леля облюбувала місце за круглим столом навпроти пана Вавили. Якось у неї прохопилося, що це її обов’язок — стримувати антиправні дії чорнокнижника. Але колеги мають щодо цього іншу думку: їхня колежанка безоглядно і бездумно закохалася у товстуна Вавилу, але тримає це в таїні. Четвертий член правління Малого підприємства — це пан Веремія (він же — цехмайстер), який є начальником космічної лабораторії і стоїть осторонь вищевказаних позитивних і негативних гуманітаріїв. Він технічний виконавець їхніх рішень і є конкретним вершителем людських доль. Одержавши команду, він в глибинах космічної лабораторії змінює інформаційну структуру спадкових генів. Якось хвалився, що за короткий час може зробити, з простачка генія, з убивці — людинолюбця, а зі страхополоха — вождя приборканих мас. Ясно, що такий умілець мусить бути з прозоро-чистою душею, добрим серцем і сталевим характером. Інакше його експерименти можуть стати полем боїв мафіозних кланів і навіть рекетерських міжнаціональних корпорацій. На щастя, пан Веремія гідно тримає прапор непідкупності і твердої незалежності.

Отже, нарада продовжується. Пан Вавила згріб товстими короткими пальцями пачку дрібненько списаних в дорозі аркушів, відсунув їх вбік і пророкотав металевим басом:

— Я радий повідомити, що ми вчасно вибороли ліцензію на заселення Меркурія гомо сапієнсом. — Платон задоволено посміхнувся, панна Леля повела вусебіч великими очима, а пан Цехмайстер крутонув довгою шиєю, аж хруснуло в шийних хребцях.

— Епоха динозаврів, — продовжує Вавила, — на Меркурії закінчилася. Мастодонти вимерли, а теплокровні ссавці вільно розгулюють по континентах. Середня температура на планеті відповідає земним показникам. Ліпшого моменту для заселення її людьми і шукати годі. Правда, є деякі відмінності. На протязі земного року Меркурій обертається довкола своєї осі п’ять разів. А це означає, що день так, як і ніч, триває сімдесят три з лишком земних днів. А якщо врахувати, що рік на Меркурії втричі менший від земного, то виходить, що день там тягнеться більше половини їхнього року. А це призводить до різкого перепаду температури. І хоча планета близька до Сонця, за довгу ніч поверхню заковує холод, а вдень наступає неймовірно висока спека. Тому людині земного типу доведеться пристосовуватися до їхніх умов з деякою складністю.

— На мій погляд, — сказав Платон, — можливі два варіанти. Або постійна міграція навпроти сходу Сонця, одо дасть можливість перебувати все життя на межі весни. Або забиратися на довгу ніч у підземні поселення. Другий варіант можливий при високому розвитку технологій. На це потрібен час. По-моєму, нехай поки що використовують перший варіант. А в подальшому житті все залежатиме від самого суспільства.

— Хотів би і я пожити в шатрі на отому довгому весняному роздоллі, — сказав пан Вавила, цим давши згоду на перший варіант.

— Видайте програму для мого комп’ютера, — сказав цехмайстер, крутнувши маленького головою, аж знову щось хруснуло в довгій шиї, — і ми швидко внесемо зміни у спадкові гени переселенців. Для нас це діло не хитре. — Таким чином і він погодився з трактовкою пана магістра.

— А тепер, — Платон доторкнувся пальцем мочки правого вуха, що означає стурбованість, — давайте визначимо вік майбутніх меркуріян.

— Сімдесят років вистачить, — каже Вавила.

- Їхній рік менший земного, — уточнює Платон.

Леля підхопилася. У неї м’яке жіноче серце, тому в усіх її позиціях проглядається тільки доброта.

— На мій погляд, треба їм залишити вік земний, адже їхні гени налаштовані на земну довжину життя, — сказала вимогливо Леля.

Вавила, як майстер антитезових пропозицій, стоїть на шляху заперечень:

— Чи не буде це аж занадто? Уявляю на гробниці напис: прожив триста років!

— Але ж земних буде тільки сто! — роз’яснює Леля.

— Якщо зважити, що наші жінки живуть довше чоловіків, — каже Вавила, — то вийде і за триста.

— В цьому ділі треба дотримуватися демократичних засад, — втручається в перепалку добродій Платон. — Нехай хто як хоче, так і розпоряджається своїми роками. Щодо жінок, вони не зловживають алкоголем та курінням, то й живуть довше. І хай собі живуть.

Цехмайстер підтримує Лелю.

— А навіщо взагалі встановлювати вік? Нехай собі живуть, скільки заманеться. Планета молода, ще не обжита. Місця вистачить.

Платон роз’яснює:

— Так не можна. Візьмемо приклад із Землі. Сьогодні на ній мешкає понад п’ять мільярдів чоловік. За останні сімдесят літ приріст населення виявився більшим, ніж за всю попередню історію. Якщо і далі так піде, то через сорок п’ять років кількість людей на Землі подвоїться і досягне одинадцяти мільярдів. А це вже катастрофа. Відомо, що при нинішніх можливостях Земних контингентів нормальна кількість людей не має перевищити п’ять і сім десятих мільярдів. Тобто, земляни уже на грані можливого. Це варто мати на увазі при заселенні Меркурія.

— Ось бачте, — каже Вавила, — і на Землі людський вік уже треба скорочувати.

— Як це скорочувати? — обурюється пані Леля.

— А так. Встановити тверду межу, після якої кожен мусить подумати, яким робом звільнити місце для молодших.

— Ото була б робота для рекетерів та мафіозів! — вигукує цехмайстер.

Видно, добря ...

Быстрая навигация назад: Ctrl+←, вперед Ctrl+→