Іван Карпенко-Карий
БОНДАРІВНА
ДІЙОВІ ОСОБИ:
ДІЯ ПЕРША
ЯВА І
Бондар. Вже третій день, як він приїхав з Січі; сьогодня прийде попрощаться; а ви, як хочете дознаться, – ідіть до нього!. . Та нур, мовчать! По корчмах – ані слова! Нехай все буде, як було, поки пора не прийде!
Чоловік 1. Не первина: вже добре ми навчились, як мовчать!. . Немало лиха натерпілись від язиків дурних!. .
Чоловік 2. Не вспіє ще зібраться рада де-небудь, а жид про все вже зна і зараз же несе до пана.
Бондар. Отож-то й є!. . А послі пшик і вийде!. . Пора за кров, що пролили, хоч розуму набраться!. . Коли ж в нас так: розсердився козак на жида і ну його страхать, що вже недовго будуть панувать, що скоро прийде їм кінець!. . І так успіє похвальбою все жидові розтолкувати, що діється між козаками, що той все зна, неначе він на раді був.
Чоловік 1. Правда, правда.
Бондар. Ну, йдіть же ви ще до Тараса, а я його тут буду ждать.
Чоловік 2. Ходім, Максим.
ЯВА II
Бондар
ЯВА III
Герцель. Не чуть ні слова, кажеш?. . Прислухайся, Мордохай, в обидва вуха, бо й вам не з медом буде!
Мордохай. Ой вей! Кому скрутиться, а нам змелеться!. . Бідним жидкам найбільше завжди достається!. . Не треба вам, пануню, турбуватися, бо жид, як страх ще за сто миль, кричить, що вже під носом, – і часом зайця вовком він полічить! То й добре! В таку пору краще даремно тричі перелякаться, ніж ждать спокійно, поки тебе заріжуть.
Герцель. І даремно лякаться не треба, бо переляканий чоловік завжди дурість зробе і в ополонку сам ускоче, як тілько крикнуть зопалу на нього.
Мордохай
Герцель. Ну та й дурний ти, а ще й жид! Нащо мені рахуба та здалася: щоб староста, вельможний пан, побачив гарну жінку і зараз одібрав? Таку красу не вдержиш жінкою! А так, пограться з нею – і душу б чортові, кажу тобі, віддав!