Александр Подервянский «Герой нашого часу»

Читать онлайн «Герой нашого часу»

Автор Александр Подервянский

Лесь Подерв’янський

Герой нашого часу (збірник)

Герой нашого часу

(Повісті перша та друга)

Повість перша

Дійові особи

Савка, герой нашого часу.

Ахванасій, учень Савки.

Митродора Пилипівна, вже пожила, але гарна курва.

Анжела, Жанна і Вероніка, блядовиті дівчата.

Соломон, молодий і наглий жид.

Дія перша

Великий стіл. На столі стоять миски з бацилою.

За столом сидять Савка і Ахванасій і наябують бацилу.

Савка (з набитим ротом до Ахванасія). Я сьогодні Анжелу виїбу, бля буду. Ти в це діло не мішайся. Бо я тобі залупу відріжу і натягну на їбальника, бля буду, пойняв?

Ахванасій. Пойняв.

Савка. Курва буду.

Савка гидко спльовує шматком бацили на підлогу.

Савка (до Ахванасія). Підбери, синок хуїв.

Ахванасій похапцем підбира з пола неапетитні шматки бацили.

Савка. Їж, шакал йобаний.

Ахванасій похапцем з’їда бацилу.

Савка. Кому спасіба нада сказать?

Ахванасій (з набитим ротом). Дяді Савці.

Савка. Вчити вас, синків, треба. Ніхуя ще служби не пойняли.

Савка витира масні губи піджаком і любовно ляскає Ахванасія по маленькому лобі, так що той гепається на запльовану Савкою підлогу.

Савка (задоволено). Шо не ясно, йоб твою в Дарданели мать?

Ахванасій мовчить, низько опустивши маленького лоба, і раз по раз любовно зиркає на Савку манюніми оченятами.

Савка. Шо стоїш, як Ісусик? Бабу їбав?

Ахванасій. Ги-и-и…

Савка. А хочеш їбатися?

Ахванасій. Ги-и-и…

Савка. Ги-ги, йобаний череп.

Дія друга

Квартира Соломона з великими бра, консолями, камінами і канделябрами.

В квартирі Анжела, Жанна і Вероніка.

Вони бавляться різними цацьками, що їх так багато в квартирі у Соломона.

Входить Соломон, зі смаком одягнутий в домашнього фартушка.

Соломон. Дівчата, хто буде чай пить, а хто кохве?

Анжела.

Я кохве буду.

Жанна і Вероніка. Ми теж кохве будемо.

Входить Митродора Пилипівна, вже пожила, але гарна курва.

Митродора Пилипівна. Я щас була на діспуті «Шо такоє щастя». Нічого, культурно побазарілі, правда, лєктор був якійсь припєздяний.

Анжела. Я так думаю, што щастя каждий по-своєму понімаєт. От у меня бил одін пацанчік, ми с нім встречалісь, так он мнє всьо врем’я свой характер показував…

Раптом відчиняються двері, і в кімнату ввалюються Савка і Ахванасій. Вони в розхристаних тулупах, сопуть і дико зиркають по сторонах налитими кров’ю оченятами.

Митродора Пилипівна (сама до себе). Гарний пацанчік, їбать мене в дишло!

Савка (грізно). Анжела, тєбє двє мінути на розмишлєніє. Наябуй кохве і пиздуй за мной.

Ахванасій (дивиться на Савку ніжним поглядом). Ги-и-и…

Анжела. Ти посмотрі, какой он бистрий!

Савка. Харош піздєть.

Соломон. А хто ви такой? Прішлі, матюкаєтесь тут. Што такоє?

Савка. Та йоб твою мать, жидок. Я тебя раз перєїбу – у тєбя залупа отвалиться.

Ахванасій. Савка, впиздь його, шоб не базарив.

Савка пиздить Соломона. Соломон відразу ж пада.

Митродора Пилипівна (сама до себе). От ето удар!

Савка. Шо, нравиться? На.

Савка пиздить Митродору Пилипівну.

Митродора Пилипівна падає, як мішок з гамном.

Ахванасій. Так їх, дядя Савка.

Савка (агресивно харчить). Щас в ігру поіграем. Цель ігри – вийти живим із боя. Всім стать к стєнє.

Ахванасій. Га – га-га (регоче).