Б-52

НЕВГАМОВНІ НЕБЕСІ ПІД ВІЧНИМИ НЕБЕСАМИ В українській літературі так ніхто не пише. На таке читання рідко щастить. «Які сильні натури і як красиво вони живуть», «Ні, неможливо таке витерпіти», «Який колоритний текст», — налітають думки. І вже хочеться зустріти отого невгамовного і не по літах мудрого Митрика, без якого роману не було б. І почути голоси родаків, без яких не було б такого Митрика. І ...

Колись він мав роботу, житло й дружину. У якийсь момент розмірене життя раптово поламалося, і він опинився на дні. Просто неба. Серед тих, кого уникають і зневажають. Самотній і приречений. У біді й поневіряннях людині важливо знати, що вона не одинока, що їй допоможуть, чи й самій стати комусь опорою, аби не втратити себе зовсім. Несподівано, мов промінь світла в безпросвітності, в його житті з’я...

Дмитрик з Павлом усе-таки заколядували в діда Пастеляка, якого їм було велено обминати, бо всі біди — від нього. Різдвяний голос родинності навернув їх до отого вовкуватого діда, хоч і страх проймав від самої думки про нього. Справді дивним був Василь Пастеляк — «мовчазний, нелюдяний, з печаттю вічного невдоволення, а інколи й жорстокості». Таким знали його і не любили такого. Він люто карав...

Вона вродлива, успішна і сповнена мрій про яскраві відкриття і враження, кар’єру і подорожі. Та одна-єдина зустріч змінює геть усе. Привітний молодий лікар зачарував усмішкою, а приязним поглядом викликав довіру. Ніщо не віщувало біди. Насправді ж його янгольська зовнішність приховувала нещадне чудовисько, спрагле чужих страждань. І вона стає його заручницею. Їй необхідно боротися за себе на гра...

Вийти заміж за нелюба — півбіди. Викрити своє єство перед розлюченим натовпом — ото вже біда велика. Якби не прикрий випадок з перукою, довіку приховувала б це. Ейна, котру вважали звичайною дівчиною, виявилася зовсім іншою. Вона — нічна. Марра. Може біду накликати, а може, домовившись із силами ночі, й удачу принести. Їй складно бути в злагоді із звиклим до самотності серцем. А тут ще необхідно р...

«Боже великий, дай мені сили заплакати… дай мені духу пережити цю трагічну обставину, яку не можу змінити», - благав герой цієї щемливої історії над труною коханої. І в ті хвилини світ «непізнаної радості, незбагненної таїни, краси і ніжності… бентежних сподівань і далекосяжних мрій», який недавно ще так солодко йшов їм із Віоланною назустріч, «раптово зімкнувся… мертвою хвилею… і невимовною тугою...

Роман Ольги Семиляк пахне як цв?т а?русу. Заворожує простим - бентежним для уяви життям героїв. Зм?шує часи й л?кв?довує в?дстан?. В?дкриває те, чого людина боїться в соб? або стидається на людях. - змушує думати над загадками життя.

Вони живуть у паралельних світах. В Олександра - молода дружина і маленька донечка, робота. яка цілком влаштовує, й відлагоджене повсякдення. Тарик, син багатія, намагається ненастанно загрібати всі "радощі життя" - алкоголь і наркотики, відпадні "тьолки", "круті тачки", сумнівні розваги. Після однієї з чумних гулянок під колесами автомобіля, за кермом якого опинився очманілий Тарик, гине Олександ...