ІВідступає тепла нічка,Розтуляє ранок вічка. Грає в росах на городі. Стиха каже: «Спати годі!»Але ще панує спокій. На городі сон глибокий. Головата, мов дитинка. Спить під тином Капустинка. На духмянім свіжім листіСпить Кабак, мов у колисці. Дід Гарбуз сопе під тином. Живота прикривши сіном. Баклажаник свище носом. Підставляє щоки росам. Бачить сон якийсь Цибулька,Аж вустами смішно булька. Кріп ві сні ногами смиче. Хрін зітхає і мугиче:Із натурою такоюІ ві сні нема спокою. Сплять метелики в травичці. Ще куняє рибка в річці. Ще дрімає навіть бджілкаБіля теплого причілка. Навіть місяць спить в хмаринах. Мов розлігся на перинах. Вже зоря калину трусить. Скоро день зайнятись мусить. Раптом в зіллі під пасльоном. Ніби хтось ударив дзвоном:— Гей ви, родичі городні,Гарбузенки благородні!Я — Барвінок, я — Хрещатий,Йдіть стрічати, величати!Щойно я на світ родився. Де ж город увесь подівся? —Сну неначе й не бувало. Хто це будить так зухвало?Звів голівку Баклажаник:— Звідкіля такий безштаник?— Гляньте, ноги, мов пружинки.
Очі — зернятка ожинки!Народивсь в зеленій льолі. Побажаймо щастя й долі!Руки в боки взяв хлопчинка,Загорланив знову дзвінко:— Щось ви, родичі городні,Вельми заспані сьогодні!Я — Барвінок, я — Хрещатий,— Час би гостя пригощати!— Підлетіла рвучко Бджілка:— Іч, розхвастався, чудилко!Ще такому АрхімедуЗаробити треба меду!— Засміявся дід Гарбуз:— Ти, видать, не боягуз!А чи знаєш ти свій рід?— Ви, Гарбузику, мій дід!— Почоломкаймось давай. Нумо, інших пізнавай. Придивись з усіх сторін. Хто це є?— Сердитий Хрін!— Чесний Хрін позеленів. Але стримав щирий гнів:— Трохи плутаєш, малий. Принциповий, а не злий!— Обнімає хлопчик всіх,У очицях — буйний сміх. У Барвінка язичок. Мов з насічкою гачок:— Драстуй, красеню Горох!Ще зелений, ще не всох?Дядьку Соняшник, ов-ва!Облітає голова!. . От бруднулі Картоплі,Щічки в глині, у землі!Гляньте, хлопці ОгіркиУ калюжці, мов хряки!Чом ви, дядечку Буряк,Червонієте, мов рак?Ви скажіть, куди це зникАкадемік наш. Часник?— Набурмосився Гарбуз:Не шпигайся, карапуз!Марнословити не слід. Поважай козацький рід. — Тут Барвінок як утне:— Ви шануйте всі мене!Маю вдачу, мов вогонь. Потанцюємо, либонь?Я до всього маю хист,Я ж і воїн, і артист. — І навприсядки пішов,Тільки дим з-під підошов. Де не взявся тут Часник. Малюка за чубчик — смик;— На словах він всіх навчить. А чи вмієш ти лічить?Скільки буде двічі два?— Чи не хворі ви, бува?— Не крутися, говори! — Пробурчав Барвінок:— Три!— Два плюс три?— Мовчить, мовчить!Він нездатний полічить!Ти хоч азбуку вивчав?— Правду кажучи, почав... — От ганьба на весь наш рід. Він і в грамоті, мов кріт! — Заридав тоді малий. А Гарбуз:— Сльозу не лий!Слухай, що мені БджолаНа світанку повіла...
Книгогид использует cookie-файлы для того, чтобы сделать вашу работу с сайтом ещё более комфортной. Если Вы продолжаете пользоваться нашим сайтом, вы соглашаетесь на применение файлов cookie.
