Богдан Чалий «Сто пригод Барвінка та Ромашки»

Читать онлайн «Сто пригод Барвінка та Ромашки»

Автор Богдан Чалий

<emphasis>Богдан Чалий</emphasis> СТО ПРИГОД БАРВІНКА ТА РОМАШКИ <emphasis>Казки</emphasis>

_{Малюнки Віктора Григор’єва та Кіри Григор’євої}

ЯК БАРВІНОК СТАВ ГЕРОЄМ

Відступає тепла нічка, Розтуляє ранок вічка. Грає в росах на городі. Стиха каже: «Спати годі!» Але ще панує спокій. На городі сон глибокий. Головата, мов дитинка. Спить під тином Капустинка. На духмянім свіжім листі Спить Кабак, мов у колисці. Дід Гарбуз сопе під тином. Живота прикривши сіном. Баклажаник свище носом. Підставляє щоки росам. Бачить сон якийсь Цибулька, Аж вустами смішно булька. Кріп ві сні ногами смиче. Хрін зітхає і мугиче: Із натурою такою І ві сні нема спокою. Сплять метелики в травичці. Ще куняє рибка в річці. Ще дрімає навіть бджілка Біля теплого причілка. Навіть місяць спить в хмаринах. Мов розлігся на перинах. Вже зоря калину трусить. Скоро день зайнятись мусить. Раптом в зіллі під пасльоном. Ніби хтось ударив дзвоном: — Гей ви, родичі городні, Гарбузенки благородні! Я — Барвінок, я — Хрещатий, Йдіть стрічати, величати! Щойно я на світ родився. Де ж город увесь подівся? — Сну неначе й не бувало. Хто це будить так зухвало? Звів голівку Баклажаник: — Звідкіля такий безштаник? — Гляньте, ноги, мов пружинки. Очі — зернятка ожинки! Народивсь в зеленій льолі. Побажаймо щастя й долі! Руки в боки взяв хлопчинка, Загорланив знову дзвінко: — Щось ви, родичі городні, Вельми заспані сьогодні! Я — Барвінок, я — Хрещатий, — Час би гостя пригощати! — Підлетіла рвучко Бджілка: — Іч, розхвастався, чудилко! Ще такому Архімеду Заробити треба меду! — Засміявся дід Гарбуз: — Ти, видать, не боягуз! А чи знаєш ти свій рід?