Книги вам точно понравятся
Книгогид это:
  • Доступ к тысячам книг
  • Персональные рекомендации
  • Рецензии пользователей
  • Авторские полки
больше не показывать
Леся Воронина «Прибулець з країни Нямликів»

Читать онлайн «Прибулець з країни Нямликів»

Автор Леся Воронина

<p>ЧАРІВНА СТРАВА</p> <p>Розділ перший</p>

у якому ми дізнаємося, що дівчинка Олянка терпіти не може манну кашу, а просто зі стіни її кімнати з’являється…

Я дуже, дуже, дуже не хочу іти в садочок, — думала Олянка, повільно натягаючи тісні смугасті колготки. — Надворі дощ, у садочку противна манна каша на сніданок, і вреднющий Сашко Ґудзик знову дражнитиметься й смикатиме за кіски.

— Тю, ну то й що? Хіба можна боятися Сашка? Він же боягуз, — раптом почувся тоненький пронизливий голосок. Олянка здригнулася і вражено втупилася у стіну, бо там відбувалося щось дивне й незрозуміле. Шпалера, розмальована дрібними блакитними квіточками, заворушилася, потім повільно розсунулася, і зі стіни вистрибнув крихітний чоловічок.

Про гномів Олянка чула багато; вони разом із мамою навіть прочитали цілу товстелезну книжку про родину гномів, що жили у підземеллі. Але ті маленькі чоловічки мали довгі бороди, червоні ковпачки на головах і ніколи не усміхалися. Адже вони стерегли підземні скарби і кожного, хто з’являвся у їхніх печерах, вважали злодієм чи грабіжником.

А чоловічок, що вистрибнув зі стіни, виглядав зовсім інакше. Вдягнений він був у кумедну курточку й штанці, які точно повторювали квітковий візерунок шпалер. Хвилиночку, та він же страшенно нагадував… Сашка Ґудзика. Такий самий худющий, витрішкуватий, із розкудланим рудим чубом. Тільки разів у сто менший за Сашка!

— Ну то що, ти врешті закриєш рота? — досить нечемно озвався чоловічок і усміхнувся.

Олянка й справді відчула, що завмерла із роззявленим від подиву ротом. Але те, що ця малеча вирішила з неї поглузувати, вмить привело дівчинку до тями. Нічого собі! Якийсь нахабний коротун завбільшки з коника-стрибунця знущатиметься з неї? Олянка ображено засопіла й заходилася натягати колготки, навіть не дивлячись на загадкового незнайомця.

— Гаразд, не ображайся. Просто я страшенно поспішаю і не маю часу чекати, поки ти пересердишся. Я — Буцик із Країни нямликів. І мені дуже потрібна твоя допомога, — проказавши це, чоловічок у кілька стрибків наблизився до Олянчиного червоного рюкзака. Потім спритно вхопився за шлейку, підтягнувся і заскочив до найменшої кишеньки.

— Гей, ти куди поліз?! — скрикнула Олянка, але цієї миті двері відчинилися, і до кімнати забіг тато.

— Скоріше-скоріше-скоріше! — він швидко підхопив Олянчиного рюкзака, посадив дочку на плечі, вискочив із квартири й побіг униз, перестрибуючи через три сходинки.

— Ой-ой-ой, — запищав нямлик, але так тихо, що його почула тільки Олянка.

<p>Розділ другий</p>

де виявляється, що існують чари, які перетворюють нямликів на здорованів

На вулиці, коли тато поставив її на землю, Олянка спритно вихопила свого рюкзака й помчала вперед.

. Добре, що її садочок був зовсім поруч — у сусідньому дворі. Треба було якомога швидше залишитися з Буциком наодинці й, головне, в жодному разі не можна було показувати нямлика дорослим Це дівчинка зрозуміла відразу.

У садочку, сторожко озираючись, Олянка обережно пересадила Буцика з рюкзака до кишені кофти і побігла на сніданок. їй хотілося хутчіше проковтнути слизьку, схожу на зварену медузу кашу й піти на ігровий майданчик. Там нарешті вона зможе дізнатися у дивного чоловічка, хто він і як опинився в її кімнаті. А головне — чому Буцик так нахабно прочитав її думки! Досі ще нікому не вдавалося ось так просто залазити їй у голову!

Дівчинка вже доїдала останню ложку, коли несподівано над краєм столу з’явилася розкудлана голівка її нового знайомого. Потім чоловічок швидко видерся на тарілку й почав пригорщами набирати манну кашу і з насолодою її поїдати. Буцик аж мружився від задоволення, ще й приказував:

— Ням! Ням! Ням!

Добре, що Олянка трохи спізнилася і в цей час решта її групи вже поснідала й побігла на вулицю гратися. Тому Буцика ніхто не помітив.

— Ану швидше ховайся до кишені! — прошепотіла дівчинка, сторожко озираючись. — Якщо тебе побачать, ти ніколи не повернешся до Країни нямликів. А я ж навіть не встигла у тебе про неї розпитати.

Та зголоднілий нямлик навіть не глянув на дівчинку. І Олянка зрозуміла, що його й за вуха не відтягнеш від манної каші.

До речі, це зовсім непогана думка — спробувати відтягти ненажерливого коротуна від їжі.

Та цієї миті Буцик перестав плямкати, пильно глянув дівчинці у вічі й дуже серйозно сказав:

— Тільки-но спробуй! Іще жоден здоровань не торкався вух шляхетного нямлика!

— Та що це таке?! Ти знову читаєш мої думки! — обурилася Олянка.

— Ну то й що? Ми всі це уміємо. Що ж тут складного — прочитати думку здорованя? Ніби у вас у голові можна знайти щось цікаве!

— Тоді чому ти виліз зі стіни, а потім ускочив до мого рюкзака?! — ображено запитала дівчинка й відвернулася від нахабного нямлика.

Вона чекала, що Буцик от-от попросить у неї пробачення, та замість цього хтось досить сильно шарпонув Олянку за рукав. Біля неї стояв незнайомий веснянкуватий хлопець і весело усміхався.

— Гей, ти що, не впізнала мене? — раптом заговорив він. Цей голос не можна було сплутати з жодним іншим — так, то був тоненький і пронизливий Буциків голос.

— Ну от, ти знову роззявила рота! — засміявся хлопець. — Що тут такого? Просто всі нямлики стають здорованями, щойно з’їдять хоч ложку Чарівної Страви! — останні слова Буцик вимовив так поважно, що Олянка на мить повірила, ніби в її тарілці й справді була чудодійна їжа.

<p>Розділ третій</p>

в якому Буцик починає чаклувати, і це призводить до несподіваних наслідків

— Олянко! Ти ще довго сидітимеш над тарілкою? — почувся суворий голос виховательки Ганни Петрівни ...

Все готово!
Мы собрали для вас персональную книжную подборку на основе ваших предпочтений.
Рекомендации
Вход на сайт
Читайте, ставьте оценки и делитесь с друзьями