Читать онлайн «Тощо»

Автор Иван Драч

Іван Драч Тощо Крила <emphasis>(Новорічна балада)</emphasis> Через ліс-переліс, через море навкісНовий рік для людей подарунки ніс:Кому – шапку смушеву кому – люльку дешевуКому – модерні кастети, кому – фотонні ракети,Кому – солі до бараболі, кому – три снопи вітру в полі,Кому – пушок на рило, а дядькові Кирилові – крила.Був день як день, і раптом – непорядок,Куфайку з-під лопаток – як ножем прошило.Пробивши вату, заряхтіли радо,На сонці закипіли сині крила.Голодні небом, випростались туго,Ковтали з неба синє мерехтіння,А в дядька в серці – туга,А в дядька в серці – тіні.(Кому – долю багряну, кому – сонце з туману,Кому – перса дівочі, кому – смерть серед ночі,Щоб тебе доля побила, а Кирилові, прости Господи, – крила.)Жінка голосила: «Люди як люди.Їм доля маслом губи змастила.Кому – валянки, кому – мед од простуди,Кому – жом у господу, а цьому гаспиду, прости Господи, – крила?!»Так Кирило до тями брів,І, щоб мати якусь свободу,Сокиру бруском задобрив,І крила обтяв об колоду.Та коли захлинались сичі,Насміхалися зорі з КирилаІ, пробивши сорочку вночі,Знов кипіли пружинисті крила.Та Кирило з сокирою жив,На крилах навіть розжився —Крилами хату вшив,Крилами обгородився.А ті крила розкрали поети,Щоб їх муза була не безкрила,На ті крила молились естети,І снилося небо порубаним крилам.(Кому – нові ворота, кому – ширшого рота,Кому – сонце в кишеню, кому – дулю дешеву,Щоб тебе доля побила, а Кирилові – не пощастить же отак чоловікові! – крила.)

Перо Перо, мій скальпелю вогненний,Ти мій жорстокий лиходій,Мій дикий поклик цілоденний,Первоцвіт мій, перволюб мій!Нам розтинати дні ці каріДо серцевини, до зорі,Куди не дійдуть яничариВ облудній словоблудній грі.Дні полохливі, і невтішні,І лаконічні, точні дні,І дні, мов глечики з Опішні,Протяті шпагами вогнів,І дні, яким нема відради,І виноградні теплі дні,Де тихо сплять старі досади,Зіщулившись на самім дні.Дні променисто легковажні,Горбаті дні, мозільні дні,І дні чеснот, і дні продажні,Яким солона кров зрідні.Перо – це наша чорна доля,Все обійти і все знайти,Аж поки в головах тополяНе прошумить за два хрести. Балада золотої Цибулі

Звичайна цибулина —

Зоря нужденних.

Пабло Неруда