Читать онлайн «Україна. Загартована болем. Тисяча років самотності»

Олег Криштопа, Андрій Охрімович

Україна. Загартована болем

 Тисяча років самотності

Вступ

«Що неймовірніша брехня, то легше в неї повірять», – Путін задоволено зацитував перед отетерілими лідерами єврейських громад Росії Геббельса і, очевидно щоб іще більше їх вразити, додав, що міністр пропаганди Третього рейху був талановитою людиною. Що ж, Третій Рим, яким століттями прагне стати Кремль, у мистецтві пропаганди, мабуть, таки переплюнув Третій рейх.

Вражають навіть не щоденна неправда, не мегатонни брехні, що видаються з усіх російських засобів масової дезінформації; вражає те, наскільки ця звичка переінакшувати дійсність увійшла в їхню кров. Ще б пак, це робилося там століттями! Бідні, бідні російські історики. Ті з них, які справді історики. У Росії історія чомусь завжди потерпає найперше. Щоб оволодіти майбутнім, люди змінюють минуле. Сто разів повторена брехня не перетворюється на правду, однак багатьма сприймається як правда. Брехні в історії Росії забагато. Починаючи зі вкраденої в Русі назви; з того, що Москва буцімто заснована у 1147 році Долгоруким (насправді перша згадка про Москву – лише в 1272-му, під час подушного перепису Золотої Орди), продовжуючи «возз’єднанням» «братніх» народів і закінчуючи суцільним міфом Другої світової: вигаданими героями-панфіловцями, злочинцем Бандерою тощо, тощо, тощо. Тонни брехні. На кожному кроці. Усе, що ви чули про історію за СРСР і з боку Росії, не має нічого спільного з дійсністю. Це всього лише елементи маніпуляції свідомістю для панування імперії. Інформаційна війна, яка ведеться століттями.

Андрій Охрімович часто говорив про можливу українсько-російську війну, і не лише інформаційну, коли для цього, здавалося, не було жодної передумови. Йому ніхто не вірив. Але Андрієве «тримайте порох сухим» в ефірі «5 каналу» виявилося пророчим.

Уперше ми працювали разом іще в часи першого, «помаранчевого», карнавального Майдану – Охрімович запросив мене робити радіоесе для своєї програми на «Свободі». Потім він пішов на «УТ-1» вести «Далі буде», потім до влади прийшов Янукович, і нове російськомовне керівництво «Першого каналу» радісно сповістило всіх, що «Далі нє будєт».

Але далі було. Якось ми за півгодини написали в кафе на Подолі концепт історичної програми і, щоб довго не думати, дали проекту кодову назву «Машина часу». Охрімович обійшов майже всі канали, але лише на «5-му» отримав двадцять хвилин ефіру, камеру і невелику команду. В яку запросив і мене.

Чотири роки розвінчування міфів – перед вами.

Тримайте порох сухим. І пам’ятайте – незнання історії не звільняє від відповідальності.

Шлях до Незалежності (Три історії)

= 1 =

Рік 1652-й, квітень. П’ятий рік українсько-польської війни. Загін Тимоша Хмельницького вирушає на Південь – син гетьмана Богдана планує укласти династичний шлюб: оженитися з донькою господаря Молдови, Розандою Лупул. Наслідком має стати союз Гетьманщини з молдаванами в боротьбі проти Речі Посполитої. Польський уряд, дізнавшись про ці плани, вирішив їм зашкодити. Навперейми козакам вирушило п’ятдесятитисячне військо під орудою Марцина Калиновського. Для засідки було обрано місце біля гори Батіг на березі Південного Бугу, неподалік Ладижина. Козацька розвідка, утім, спрацювала краще за польську. Військо гетьмана Хмельницького несподівано прийшло Тимошеві на допомогу. Удар татарських союзників поляки відбили, проте в цей самий час непомічені козаки прорвалися в шляхетський табір. У результаті запеклої битви польське військо практично повністю втратило кавалерію, вціліла решта ганебно втекла.