Читать онлайн «Вишневі усмішки. Заборонені твори»
Автор Остап Вишня
Остап Вишня
Вишневі усмішки
Заборонені твори
© Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, тексти, 2010, 2016
© С. А. Гальченко, упорядкування, передмова та примітки, 2010, 2016
© Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», видання українською мовою, 2010, 2016
© Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», художнє оформлення, 2010, 2016
Усі твори подаються за найточнішим останнім виданням: Твори: У 4 т. – К. : Дніпро, 1988–1989.
Усі тексти додатково звірені з першими публікаціями творів та з архівними примірниками й рукописами, переданими внуками Остапа Вишні Мар’яною та Павлом Євтушенками до відділу рукописних фондів та текстології Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, за що складаємо їм найщирішу вдячність.
І сміявся, і плакав з любові…
Літературна й життєва долі Остапа Вишні тісно взаємозв’язані.
Його антиденікінські фейлетони, надруковані 1919 р. в Кам’янці-Подільському (тодішній столиці Української Народної Республіки) під псевдонімом Павло Грунський, стали 1920 р. причиною його першого арешту. Але завдяки В. Еллану (Блакитному), який довів деяким членам тодішнього уряду, що ці твори не ворожі до радянської влади, П. М. Губенко стає спочатку перекладачем у газеті «Вісті» й відповідальним секретарем «Селянської правди», а потім і письменником-фейлетоністом Остапом Вишнею.Для ліквідації неписьменності села усмішки Остапа Вишні зробили не менше, ніж офіційні лікнепи, а міський житель почав говорити мовою Шевченка, що теж мало неабияке значення для здійснення процесу українізації, яка проводилася у двадцятих роках. Його називали «Гоголем Жовтневої революції», і не тому, що він був земляком Миколи Васильовича (вони обидва з Полтавщини), а за його вміння сміятися крізь сльози навіть у драматичних ситуаціях, що мали місце в Україні в роки суцільної колективізації, внаслідок якої було знищено основну масу трудового селянства, а письменник утратив свого улюбленого героя й читача.
Фельдшер Павло Михайлович Губенко заявив про себе як фейлетоніст наприкінці 1919 – на початку 1920 р. в Кам’янці на Поділлі – тодішній столиці Української Народної Республіки, куди він переїхав із Києва разом із урядовою медичною управою. У газетах «Народна воля» і «Трудова громада» із листопада 1919 до лютого 1920 р. було надруковано три десятки фейлетонів. Очевидно, це не весь творчий доробок фельдшера-фейлетоніста, який виступав під псевдонімом Павла Грунського, бо ж у своєму листуванні із закордонними родичами через кілька років, вже перебуваючи в столичному Харкові й друкуючись під псевдонімом Остапа Вишні, він згадує один із колишніх своїх псевдонімів – Публій Козоцапський.
