Валентин Лукич Чемерис
Амазонка
Київ – Соловки
© В. Л. Чемерис, 2016
© Л. П. Вировець, художнє оформлення, 2016
© Видавництво «Фоліо», марка серії, 2006
Амазонка
Повість із життя Оленки Шовгенової, яка стала Оленою Телігою
Амазонки…
Так, так, вони, незбагненні ось уже чи не тисячу літ. У грецькій міфології – жінки-войовниці, жінки-вершниці. (На всяк випадок: озброєні!)
Або ще амазонки – войовничий народ, що складався лише з… жінок. Із самих лише жінок. Ну й греки! Такому «народові» можна лише поспівчувати – що без чоловіків. (Як, між іншим, і чоловікам, якщо такі – не доведи Господи, – чомусь опиняться без жінок!)
В Україні – це чарівна жінка, яка присвятила чоловікам найпоетичніші рядки, поетеса і…
І – войовниця. Як і годиться бути амазонці.
Все своє коротке – амазонки рано гинуть, бо – жертовні – наша українська Амазонка, про яку далі піде мова, провела на невидимому бойовому коні – боронила рідну Україну. І загинула, як і належить гинути амазонці – на передній лінії боротьби.
Хотіла йти «крізь січні в теплі квітні», «крізь біль розлук у радість стріч…»
А довелося йти крізь лютий Лютий. «Вітри віють безперестанку. – Пише з Києва в останньому листі.
– Мороз такий, що всі ми ходимо, як святі Миколи або снігові баби… Замерзає вода у водопроводі, зі світлом все роблять різні експерименти… Пальта в нас всіх неймовірно легкі… Одним словом: „сніг і вітри над моєю вітчизною“. Але за цим снігом і вітрами відчувається вже і яскраве сонце і зелена весна… Дожити б…»Саме цієї Весни і цього Сонця вже не побачила. Бо сама собі вибрала – і напророчила – таку смерть.
Пролог
Вона була така весняна…
Першою з її опублікованих поезій і стала поезія «Розцвітають кущі ясмину…». Вона з’явилася в «Літературно-науковому віснику» Дмитра Донцова у 1928 році, коли авторці вже виповнилось двадцять два роки – юна поетеса довго не давала до друку свої творіння, аж доки друзі без її згоди не відіслали потай поезії до редакції журналу, де вони відразу ж – на превеликий подив авторки – й з’явилися.
Ім’я їй було дане Олена.
Вважається, що це ім’я – Олена – від грецького імені Helena. А Helena від hele – сонячне світло.
Або від helene – смолоскип.
А в цих двох словах – сонячне світло, смолоскип – вся вона.
Бо й була такою для світу, для людства – сонячним світлом (від того, що вона прийшла до роду людського, на планеті Земля стало більше сонячного світла). І смолоскипом вела рід людський крізь темряву ночі до світла. І згоріла, як згорає смолоскип, повністю віддавши світу своє світло.