Читать онлайн «Як я став детективом»

Юрій Багрянцев

Як я став детективом

Нещаслива сімка, або Як я став детективом

Багато киян, напевно, пам'ятають, як у другій половині 90-х у місті процвітало чимало казино. Їх можна було зустріти майже в кожному районі міста, їхня реклама рясніла в журналах і газетах, безупинно крутилася на телебаченні й звучала на радіо.

Одне з таких під романтичною назвою «Червоний Лев» було розташоване на Хрещатику, поблизу Бессарабського ринку. Воно займало підвальне приміщення житлового будинку, вхід був знадвору, а на фасадній частині будинку майоріла яскрава вивіска: «Червоний Лев».

Це казино було знамените тим, що мало дуже красивий інтер'єр. Його гральний зал, приміщення для відпочинку і буфет-бар були прикрашені арками з пофарбованим під золото різьбленим дерев'яним оформленням, стіни оббиті червоним оксамитом. А в гральному залі на підставці красувалася теж пофарбована позолотою невелика скульптура лева, що сидить на задніх лапах. Ось через цей розкішний інтер'єр казино «Червоний Лев» уподобали кіношники й телевізійники, знімаючи там фільми, телепередачі, музичні відеокліпи.

Мені теж довелось брати участь у телезйомках декількох передач у цьому казино. І от одного разу після зйомок нашу знімальну групу запросив за столик, накритий фуршетними напоями і закускою, співвласник і директор казино – енергійний, спортивної статури чоловік років сорока п'яти. Він офіційно іменувався президентом казино «Червоний Лев», звали його Євгенієм Аркадійовичем. Посеред нашої бесіди він раптом, понизивши голос, довірливо нам сказав:

– А знаєте, сьогодні ви нам допомогли не втратити багато грошей. Сюди занадився ходити один наш постійний клієнт, який завжди виграє і часом – немалі суми. Жодного разу не програв, уявляєте! А сьогодні, як побачив вашу телегрупу, одразу ж утік, навіть не розпочавши гри.

– І довго він до вас ходить? – запитала телеведуча Ганна.  – А нас чому злякався?

– Вже місяці чотири ходить, регулярно, раз на тиждень.

І весь час виграє, барбос! Нехай, як правило, й незначні суми, але виграє постійно! А одного разу він все ж таки зірвав такий куш, що в нашій касі ледь вистачило готівки виплатити йому виграш. А чому він вас злякався, не знаю. Може, не хоче своєю фізіономією світитися.

– Напевно, у нього є якась своя система гри в рулетку, – припустив телеоператор Геннадій.  – Чи йому просто таланить весь цей час.

– Звичайно, йому щастить! – погодився Євгеній Аркадійович.  – Якби дійсно існували виграшні системи гри в рулетку, то незабаром усі на світі казино зникли б, збанкрутили б. Але щось занадто часто і постійно йому таланить, мене це вже починає дратувати.

– А він користується під час гри якоюсь шпаргалкою? – вставив у бесіду своє питання і я.  – Можливо, у нього все ж є якась методика, заснована на теорії ймовірності випадання чисел рулетки.

– По-моєму, ні, – відповів президент казино.  – Хоча, чесно кажучи, я не стежу за його діями. Я взагалі намагаюся в залі не стовбичити під час гри. Але наші хлопці, круп'є і наша касирка мені завжди доповідають: от, мовляв, знову цей клієнт виграв велику суму й одразу пішов із казино.