Читать онлайн «Чудесний генератор»
Автор Владимир Владко
Annotation
Винайдено прилад, що генерує і посилює ультра та інфразвуки. Група учених їде на польові випробування в радгосп. Через деякий час, в радгоспі з'явилися щури, розміром з порося. І це було тільки початком…
Володимир Владко
1. МІСТЕР-ПІТЕРС НЕЗАДОВОЛЕНИЙ
2. З'ЯВЛЯЮТЬСЯ ФІАЛКОВІ ІСКРИ
3. ТЕПЛО ВИНИКАЄ ЗСЕРЕДИНИ
4. СЕРЦЕ КРАСУНІ… ПІД ВПЛИВОМ УКХ
5. ПРОФЕСУРА МАЄ ПІДСТАВИ ДИВУВАТИСЯ
6. ЯКБИ ОЛЕСЬ ЗНАВ…
7. ГЕНЕРАТОР І КОХАННЯ
8. СИЛИ ОСТАТОЧНО РОЗСТАВЛЯЮТЬСЯ
9. РАДІОТЕХНІКА І ХУДОБА
10. ХИЖАК НА ВОЛІ
11. ВИСНОВКИ ДАНИЛА ЯКОВИЧА
12. ТЕЛЕВІЗІЯ І ДІАЛЕКТИКА
13. ДВА БОКИ МЕДАЛІ
14. НЕСПОДІВАНА РОЗЛУКА
15. ЧОВЕН «РАДІО» ВИЙШОВ
16. 50 + 50 = 100
17. ОТЖЕ, ВСЕ ЦЕ БУЛО?
ЧУДЕСНИЙ ГЕНЕРАТОР
1. МІСТЕР-ПІТЕРС НЕЗАДОВОЛЕНИЙ
Рома задоволено усміхнувся і ще раз спробував випростати ноги під низеньким столиком, на якому стояли його продукти. Але цього, як і завжди, зробити було неможна. Тому Рома лише ворухнув колінами, що впиралися внизу в мармурову кришку стола, і відразу ж забув про своє бажання.
Час не ждав.Шипіння генератора нагадувало про те, що Ромі залишалося всього чверть години; а ще треба було просвітити м’ясо — чудовий шматок підсмаженого м’яса, яке, між іншим, було б дуже непогано з’їсти й запити вже просвіченим молоком, що стояло тут-таки на столі. Хоч, правду кажучи, він зовсім не був проти того, щоб смачно поснідати, проте, такі думки навіть не турбували Рому; адже перед ним була не їжа, а недоторкані об’єкти наукових дослідів.
Рома поставив м’ясо на металеву касету й накрив його зверху другою половиною касети. Секундомір лежав поруч.
— Включаймо! — звелів Рома самому собі й натиснув на важіль рубильника.
Шипіння генератора погучнішало, чути було вже сухе потріскування. Секундомір спокійно відраховував секунди. Ось уже хвилина… хвилина й п’ять секунд… вісім секунд…
Крак!
Блакитнувате сяйво навколо генераторної лампи раптом зникло. Тільки на випростувачі горіли ніжним і прозорим синьо-зеленим світлом газотрони. Струм припинився. Що сталося?
І несподівано для самого себе Рома почув у тиші, як падають на стіл важкі краплі. Він повернув голову і побачив, як повільно розтоплювався товстий провідник, мідна паличка з боку лампи. Розжарена, аж сяюча, мідна паличка плакала сльозами розтопленого металу. Густі краплі падали на мармуровий стіл. Генератор зіпсувався.
— Містер-Пітерс! — вигукнув несамовито Рома. — Містер-Пітерс!
Мовчання.
— Гей, Містер-Пітерс! Швидше сюди! Нещастя!
Мовчання.
— Петро, щоб ти луснув. Де ти? Генератор псується…
Рома швидко підвівся. Його довгий тулуб похитнувся на довжелезних худих ногах, як коливається соломинка під подувом вітру. Великими кроками Рома помчався, розмахуючи руками, як веслами, з лабораторії. Широкі скляні двері розчинилися перед ним, наче він не встиг до них і доторкнутися. І відразу Рома спинився.
У дальшій кімнаті, спиною до нього, у кріслі сиділа людина. Над спинкою крісла було видно лише скуйовджене волосся людини, розгорнутий газетний аркуш, клуби диму від цигарки, що пихкотіла немов паровозна труба. Та ще час від часу вгору злітали рогові окуляри, підкидувані рукою в білому рукаві лабораторного халата. Людина читала газету.
