Друга фундація

Айзек Азімов

Друга Фундація

Пам’яті Джона В. Кемпбелла-молодшого

(1910 − 1971)

Пролог

Перша Галактична Імперія проіснувала десятки тисяч років. Під її централізованою владою – іноді тиранічною, іноді доброзичливою, але завжди організованою – перебували всі планети Галактики. Люди забули, що може існувати якась інша форма суспільного ладу.

Усі, крім Гарі Селдона.

Гарі Селдон був останнім великим науковцем Першої Імперії. Саме він забезпечив усебічний розвиток психоісторії як квінтесенції соціології, як науки про людську поведінку, що оперує математичними формулами.

Поведінка окремої людини непередбачувана, вважав Селдон, але реакції людських груп піддаються статистичній обробці. Що більші групи кількісно, то більшої точності можна досягти. А обсяг людських мас, з якими працював Селдон, дорівнював населенню всієї Галактики, якого в той час налічувалося квінтильйони.

Саме Селдон зауважив, усупереч здоровому глузду та загальній думці, що блискуча Імперія, яка видавалася непорушною, перебуває у стані невиправного занепаду та розпаду. Він передбачив (а якщо правильніше – розв’язав свої рівняння та витлумачив їхні значення), що Галактика, полишена сама на себе, пройде період страждань та анархії, який триватиме тридцять тисяч років, аж поки знову не постане об’єднаний уряд.

Він замислив виправити ситуацію, щоби спрямувати динаміку подій у таке русло, за якого мир та цивілізація будуть відновлені впродовж одного тисячоліття. З цією метою Селдон завбачливо заснував дві колонії науковців, назвавши їх Фундаціями і зумисно розташувавши «на протилежних кінцях Галактики». Одна Фундація діяла абсолютно відкрито, натомість функціонування іншої, Другої, було таємницею за сімома замками.

У книгах «Фундація» і «Фундація та Імперія» йшлося про історію Першої Фундації впродовж перших трьохсот років її існування. Перша Фундація зародилася з маленької спільноти енциклопедистів, загубленої на задвірку Галактики. Періодично ця спільнота стикалася з кризами, в яких змінні фактори людських стосунків і тогочасних соціально-економічних течій обмежували її діяльність. Відтак свобода дій Першої Фундації звужувалася до поступу в одному єдино правильному напрямку, і коли вона знаходила цей напрямок, тоді перед нею відкривався новий горизонт розвитку. Все це було заплановано Гарі Селдоном у ті незапам’ятні часи, коли він був іще живий.

Спираючись на високорозвинену науку, Перша Фундація взяла під контроль навколишні варварські планети. Зіткнувшись із отаманами-анархістами, котрі відокремилися від умирущої Імперії, вона розгромила їх. Відтак така сама доля судилася й останньому сильному імператору із його останнім сильним генералом, переможеними вже на руїнах самої Імперії.

Потім Фундація зіткнулася із тим, чого не міг передбачити Гарі Селдон – із нездоланною силою однієї людської істоти, мутанта. Ця істота на ім’я Мул мала вроджену здатність впливати на емоції людей і їхню розумову діяльність. Затяті противники Мула стали його відданими слугами. Війська не могли битися проти нього. Перед його силою Перша Фундація впала, і схеми Селдона були частково зруйновані.

Але залишалася загадкова Друга Фундація, яку шукали всі. Мулу вона була потрібна, щоби завершити підкорення Галактики. Ті, хто був відданий Першій Фундації, шукали її зовсім з іншої причини. Але де ж вона могла бути? Цього ніхто не знав.

Перед вами історія пошуків Другої Фундації!

Частина І

Пошукова експедиція Мула

МУЛ. Після падіння Першої Фундації сформувалися структурні аспекти режиму Мула. Коли Перша Галактична Імперія остаточно розпалася, він був єдиним, хто міг написати нову історію об’єднаного космосу, воістину імперського за своїми масштабами. Попередня торгова імперія Фундації, незважаючи на незриму підтримку психоісторичних пророцтв, була різношерстою і слабко пов’язаною між собою. Вона не витримувала жодного порівняння з жорстко контрольованим Союзом світів під орудою Мула, особливо в епоху так званого Пошуку…

Галактична енциклопедія[1]

1. Двоє чоловіків і Мул

Енциклопедія повідомляє про Мула та його Імперію набагато більше, ніж наведено у цій цитаті, але майже вся ця інформація не має безпосереднього стосунку до нашої теми і є занадто сухою, щоб ми могли нею скористатися у своїх цілях. Стаття головно стосується економічних умов, що призвели до появи Першого Громадянина Союзу – таким був офіційний титул Мула – і подальших економічних наслідків його вивищення.

Якщо автор згадуваної статті і був колись дещо здивований тією колосальною швидкістю, з якою Мул піднявся з нуля до владаря величезного обширу, він це приховує. Якщо ж його здивувало також раптове припинення Мулом експансії на користь консолідації завойованої території, що тривала п’ять років, то він теж приховує цей факт.

Тому ми відмовимося від Енциклопедії і продовжимо йти своїм шляхом із власним потрактуванням історії так званого Великого Безцарів’я – між Першою та Другою Галактичними Імперіями – наприкінці цього п’ятирічного періоду консолідації.

Із політичного погляду, в Союзі панує спокій. З економічного – заможність. Небагато знайшлося б охочих обміняти мир під міцною владою Мула на хаос, який передував його правлінню. У світах, що за п’ять років до того запізнали Фундацію, міг витати ностальгійний жаль, але не більше від того. Лідери Фундації були або мертві, а отже, ні до чого не придатні, або навернені, а отже, корисні для Мула.

І найкориснішим із-поміж навернених був Ген Прітчер, який на той час мав чин генерал-лейтенанта.

За часів Фундації Ген Прітчер був членом підпільної Демократичної опозиції, а заодно і її капітаном. Коли Фундація здалася Мулові без бою, Прітчер боровся з Мулом. Боровся, доки не був навернений.

Це навернення не слід вважати звичайним, здійсненим під тиском вищих обставин і раціональних міркувань. Ген Прітчер достатньо добре це розумів. Він був змінений, тому що Мул був мутантом із такими талантами, які дозволяли йому впливати на психіку звичайних людей, щоби згодом використовувати її для своїх потреб. Однак це цілком влаштовувало Прітчера. На його думку, так і мало бути. Повне задоволення наверненням було одним з основних його симптомів, утім, Гена Прітчера це вже навіть не цікавило.

І тепер, повертаючись зі своєї п’ятої важливої експедиції у безкрайні обшири Галактики за межами Союзу, ветеран-астронавт і розвідник відчував, як від самої лише думки, що зараз він побачить Першого Громадянина, його охоплює наївна радість. Його суворе обличчя, немовби витесане з одного шматка темного дерева, не виказувало жодних емоцій. Але Мул і не потребував цього, позаяк міг бачити емоції всередині людини, навіть найслабші – так само, як звичайна людина бачить рух брови співрозмовника.

Прітчер залишив свій аеромобіль у старому намісницькому ангарі і зайшов на територію палацу пішки – як це було заведено. Він пройшов одну милю по німотному і порожньому шосе, що стрілою мчало вперед. Прітчер знав, що на всій території палацу, яка займала не одну квадратну милю, не було жодного охоронця, жодного солдата, жодної озброєної людини.

Мул не потребував захисту.

Він сам для себе був найкращим, усемогутнім захисником. У вухах Прітчера лише тихо відлунювали його ж кроки, коли нараз перед його зором постали блискучі, неймовірно легкі та міцні палацові стіни, які жахливо здіймалися вгору зухвалими, гіперболічними, майже патетичними арками, що було характерно для архітектури пізньої Імперії.

У цьому палаці жив один-єдиний чоловік, від нелюдських розумових властивостей якого залежали нова аристократія і вся структура Союзу.

При наближенні генерала величезні гладкі двері широко відчинилися, і він зайшов усередину. Ступив на широкий рухомий пандус і, піднявшись ним угору, зайшов у безшумний ліфт, щоби через якусь мить опинитися перед маленькими непримітними дверима. Це був вхід до особистого помешкання Мула, що розташовувалося в одному з найблискучіших палацових шпилів.

Двері відчинилися…

Бейл Ченніс був молодим і не наверненим. Простіше кажучи, його емоційна структура ще не була відкоригована Мулом. Вона залишилася точнісінько такою, як її сформували спадковість та подальші впливи оточення. І його це теж задовольняло.

У свої неповні тридцять Бейл Ченніс здобув надзвичайну популярність у столиці. Він був уродливий і кмітливий, а відтак мав успіх у суспільстві. Він був розумний і стриманий, а відтак мав успіх у Мула. І всі згадані успіхи його цілком задовольняли.

А тепер Мул уперше викликав його на особисту аудієнцію.

Ноги несли Бейла Ченніса довгим, блискучим шосе, що вело до палацових шпилів із губчастого алюмінію, які колись були резиденцією намісника Калгана, який владарював від імені старих імператорів, потім – резиденцією незалежних князів Калгана, які панували від свого імені; а зараз – резиденцією Першого Громадянина Союзу, який правив власною імперією. Ченніс тихо наспівував собі під ніс. Він знав, чому його викликали. Авжеж через Другу Фундацію! Через цю всеосяжну примару, сама лише думка про яку відштовхнула Мула від його політики безмежного розширення до статичної обачності. Офіційно цю політику називали «консолідацією».

Тепер розповзлися чутки – чутки ніколи не зупиниш – мовляв, Мул ось-ось знову почне наступ. Мул виявив, де розташована Друга Фундація, і завд ...

Быстрая навигация назад: Ctrl+←, вперед Ctrl+→