Читать онлайн «Думи і мрії»

Автор Леся Украинка

Леся

Українка

МЕЛОДІЇ

«НІЧКА ТИХА І ТЕМНА БУЛА»

Нічка тиха і темна була. Я стояла, мій друже, з тобою; Я дивилась на тебе з журбою, Нічка тиха і темна була… Вітер сумно зітхав у саду. Ти співав, я мовчазна сиділа, Пісня в серці у мене бриніла; Вітер сумно зітхав у саду… Спалахнула далека зірниця. Ох, яка мене туга взяла! Серце гострим ножем пройняла. Спалахнула далека зірниця…

«НЕ СПІВАЙТЕ МЕНІ СЕЇ ПІСНІ…»

Не співайте мені сеї пісні, Не вражайте серденька мого! Легким сном спить мій жаль у серденьку, Нащо співом будити його? Ви не знаєте, що я гадаю, Як сиджу я мовчазна, бліда. То ж тоді в мене в серці глибоко Сяя пісня сумная рида!

«ГОРИТЬ МОЄ СЕРЦЕ, ЙОГО ЗАПАЛИЛА…»

Горить моє серце, його запалила Гаряча іскра палкого жалю. Чому ж я не плачу? Рясними сльозами Чому я страшного вогню не заллю? Душа моя плаче, душа моя рветься, Та сльози не ринуть потоком буйним, Мені до очей не доходять ті сльози, Бо сушить їх туга вогнем запальним. Хотіла б я вийти у чистеє поле, Припасти лицем до сирої землі І так заридати, щоб зорі почули, Щоб люди вжахнулись на сльози мої.

«ЗНОВ ВЕСНА І ЗНОВ НАДІЇ…»

Знов весна і знов надії В серці хворім оживають, Знов мене колишуть мрії, Сни про щастя навівають. Весна красна! любі мрії! Сни мої щасливі! Я люблю вас, хоч і знаю, Що ви всі зрадливі…

«ДИВЛЮСЬ Я НА ЯСНІЇ ЗОРІ…»

Дивлюсь я на яснії зорі, Смутні мої думи, смутні. Сміються байдужії зорі Холодним промінням мені. Ви, зорі, байдужії зорі! Колись ви інакші були, В той час, коли ви мені в серце Солодку отруту лили.

«СТОЯЛА Я І СЛУХАЛА ВЕСНУ…»

Стояла я і слухала весну, Весна мені багато говорила, Співала пісню дзвінку, голосну То знов таємно-тихо шепотіла. Вона мені співала про любов, Про молодощі, радощі, надії, Вона мені переспівала знов Те, що давно мені співали мрії.