Леся Українка
В КАТАКОМБАХ
Посвята шановному побратимові А. Кримському
Катакомби коло Рима. В крипті, слабо освітленій олійними каганчиками і тонкими восковими свічками, зібралась громадка християн. Єпископ кінчає проповідь слухачам і слухачкам, що стоять побожно, тихо і покірно.
Єпископ.
Прославмо ж, браття, господа Христа,що посадив на небі поруч себезамученого брата Харіклея. Хор.
На небі слава господу Христу,що визволяє від земних кайданів,з гріховної темниці нас виводитьу царство світла вічного. Диякон.
Амінь. Єпископ.
Наш брат був на землі рабом поганським,тепер він раб господній, більш нічий. Неофіт-раб.
Господній раб? Хіба ж і там раби?А ти ж казав: нема раба ні панау царстві божому! Єпископ.
Се щира правда:всі рівні перед богом. Неофіт-раб.
І раби? Єпископ.
Раби господні, брате, не забудь. Сказав Христос: ярмо моє солодке,тягар мій легкий. Розумієш? Неофіт-раб (після тяжкої задуми).
Ні!. . Не можу. Не збагну я сього слова.
Християнка-рабиня (в раптовому нестямі пророкує)
Уже лежить при дереві сокира!. . «Я посічу його і вергну в пломінь», —сказав господь!. . Прийди, прийди, прийди,Ісусе, сине божий! Похилиласьтвоя пшениця, – жде вона серпа…Ох, доки ж, господи?. . Рахіль ридає,нема її діток… (Безладна мова переходить у несамовитий лемент, інші жінки й собі починають голосити, дехто з чоловіків теж не витримує)
Єпископ (владним, дужим голосом).
Геть, сатано!Твоєї влади тут немає! (Підходить до пророчиці, що б’ється в корчах, і кладе їй на голову руку. )
Сестро,молитва й віра хай тебе рятуютьвід навождення злого духа. Жінка помалу затихає під його поглядом і безсило схиляється на руки до товаришок, що піддержують її.
Християнка (одна з тих, що піддержують пророчицю. Озивається несмілим голосом).
Отче,її дитину вчора пан продавякомусь грекові з Корінфа… Єпископ.
Вмовкни!Великий наш апостол заповідав:«А жінка серед збору хай мовчить». Пророчицю тим часом виводять. Мовчання.
Неофіт-раб (підходить до єпископа. Тремтячим від збентеження, але розпачливо-зважливим голосом).
Прости, але я все ж не розумію,як може буть якесь ярмо солодким,а щось важкеє легким. Єпископ.
Брате мій,коли ти сам по волі шию схилишв ярмо Христове, солодко се будетвоїй душі; коли ти самохітьна себе хрест візьмеш, невже він будеважким для тебе? Неофіт-раб.
