Читать онлайн «Забавки з плоті та крові»

Лариса ДЕНИСЕНКО

Забавки з плоті та крові

Новела з десяти частин

Втілити у життя свої п`яні обіцянки на тверезу голову. Це навчить вас тримати язика за зубами

Ернест Гемінґвей

Усі дати, назви, імена та обставини вважати виключно вигадками Авторки , які не мають нічого спільного з

реальністю.

Частина перша

Забавки

Ерік

Я з дитинства ненавиджу англійців. Тобто не зовсім ненавиджу, просто мені здається, що вони завжди щось

до мене мають, прискіпливо ставляться до всіх моїх дій, навіть найневинніших; їм не подобається моє

виховання, не подобається, як саме я вживаю їхній традиційний чай, вони обурюються з того, що я не

витримую навіть запаху вівсяної каші, а про те, що її треба їсти, я й думати не можу. Інакше зіпсую собі весь

ранковий настрій. Я не опанував мистецтво верхової їзди. Я не вмію носити циліндра. Часто не маю в

кишені носовика. Та що там, я взагалі ніколи не маю в кишені носовика. Така поведінка, як на англійців, нікого до добра не доведе. Це сором: не мати при собі носовика. «Зараз пошматую на англійський стяг», —

ось що мені постійно кортить їм сказати. Я їх дратую, тому вони дратують мене. Можливо, в такому

протистоянні за схемою: «я версус англійців, англійці версус мене», — винна моя мати. Це вже я трохи

кокетую. Насправді, я впевнений, що саме вона, моя свята матінка, в цьому винна, ну ще, може, Стариган

Хем, то такий, але про нього трохи згодом.

Моя мама, заслужена вчителька англійської мови, котра у своєму професійному англійському світі славетна

тим, що винайшла нову хитру методику, яка має допомогти дітям (бідні діти, в наш час їх постійно

змушують вчити іноземні мови) краще опанувати англійську граматику; скільки я її пам'ятаю (звісно, що

маму, а не граматику, граматику я не те, що не пам'ятаю, я її ніколи й не знав), завжди була й залишається

прихильницею постаті та творчості Старигана Хема.

ви є культурною людиною, яка народилася у вік технічного прогресу і яку не минули одна чи дві культурні

революції, то ви не можете не знати про Ернеста Гемінґвея. Саме так звати Старигана Хема. Такий собі

Ернест Гемінґвей. От уже ті американці. Понавигадують бозна-яких імен. Але якщо ви цього не знаєте, то, як на мене, це невелика біда; як на мене, це навіть не вада, це характеризує вас як оригінальну та щасливу

людину, людину не без шарму.

Стариган Хем був маминим Богом. Напевне, для мами він був навіть більше ніж Бог. Я роблю такий

висновок з того, що Бога вона згадувала набагато рідше. Стариган Хем у такий спосіб допомагав моїй матері

дотримуватися заповіді «Не згадуй ім'я Господа нашого всує». Цікаве слово «всує», на мій погляд, погляд

сучасного, вільного від комплексів чоловіка, у слові «всує» прихований сексуальний підтекст. Тут багато

чого залежить від наголосу. Я давно підозрював, що Бог — найвідоміший жартівник у Всесвіті. І все моє