Уведомлений еще не было
8.0
Автор - Модест Левицький
Подписчики
подписчиков еще нет

Модест Левицький

1866 г. – 1932 г.
Левицький Модест Пилипович
Кураторы

Краткая биография автора

Левицький Модест Пилипович (* 13 липня (25 липня за новим стилем) 1866, село Вихилівка, нині Ярмолинецького району Хмельницької області — † 16 червня 1932, Луцьк) — український письменник, культурний діяч, педагог, лікар, дипломат.Народився Модест Левицький у графській сім'ї в селі Вихилівка Проскурівського повіту Подільської губернії (нині Ярмолинецького району Хмельницької області) — за 18 верст від повітового міста Проскурів (нині Хмельницький). Походив з давнього шляхетського роду. Був сином...

Левицький Модест Пилипович (* 13 липня (25 липня за новим стилем) 1866, село Вихилівка, нині Ярмолинецького району Хмельницької області — † 16 червня 1932, Луцьк) — український письменник, культурний діяч, педагог, лікар, дипломат.Народився Модест Левицький у графській сім'ї в селі Вихилівка Проскурівського повіту Подільської губернії (нині Ярмолинецького району Хмельницької області) — за 18 верст від повітового міста Проскурів (нині Хмельницький). Походив з давнього шляхетського роду. Був сином мирового судді та внуком священика села Олешин на Поділлі (нині Хмельницького району Хмельницької області), де рід Левицьких віддавна виконував обов'язки духівників.Молодша сестра Модеста — знана серед паризької богеми початку XX століття художниця Софія Левицька.1885 року закінчив Кам'янець-Подільську гімназію [1]. Ще навчаючись у гімназії, 1881 року 15-річний Модест видав у Кам'янці-Подільському під псевдонімом «граф Біберштейн» 60-сторінкову книжечку «Граф Мотика» з підзаголовком «Народні перекази в Поділлі»[2]. Примірники цього видання зберігаються нині в Національній бібліотеці України імені Володимира Вернадського, Одеській державній науковій бібліотеці імені Максима Горького та Російській національній бібліотеці в Санкт-Петербурзі[3].1888 року закінчив історико-філологічний, а 1893 року — медичний факультети Київського університету, де зацікавився ідеями народництва та революційно-демократичним рухом. Від 1893 — земський лікар Ананьївського повіту, потоваришував там з Є.Чикаленком; 1894—98 — повітовий лікар Ковеля, став другом і лікарем сім'ї П.Косача. Згодом — земський лікар у Боярці, тісно співпрацював з київською Старою громадою.Вступив на медичний факультет з єдиним наміром — бути домашнім лікарем дружині Зінаїді, що хворіла на сухоти, та стати мужицьким «дохтуром», щоб пізнати життя[4].Один із засновників Української радикальної партії (згодом — Українська радикально-демократична партія). Від 1905 — директор фельдшерської школи і притулку для покинутих дітей у Києві, 1906 — член редколегії газети «Громадська думка», член Київського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка (1906–1909), видрукував за сприяння останнього кілька своїх медичних брошур. 1907 оприлюднив свій перший збірник оповідань.У 1909–1912 роках він жив у містечку Радивилові, де працював залізничним лікарем. Живучи в Радивилові, що між Львовом та Рівним, Модест Пилипович сприяв пересиланню українських патріотичних книжок зі Львова через кордон у Київ, де на такі видання існувала заборона. У 1911 році за наполяганням письменника було отримано дозвіл від генерал-губернатора на проведення в Радивилові «святочної академії» на честь Тараса Шевченка. Але коли почалося декламування його віршів, поліція вдарила на сполох і учасників зібрання розігнала. У 1912 році Левицький улаштував у місті Кременці (тоді Радивилів входив до Кременецького повіту) виставку-продаж книжок, нелегально розповсюджував заборонені видання. У тому ж році письменника в адміністративному порядку вислали з Радивилова. Але він, оселившись у Білій Церкві, продовжував підтримувати листування з радивилівськими друзями. Наприклад, важливу роль у його житті відіграла дружба з хірургом Петром Дмитровичем Шепченком.Від 1912 мешкав у Білій Церкві, в березні 1917 очолив там місцеву «Просвіту». Був ініціатором створення спілки «Просвіт» Васильківського повіту. У вересні 1917 року на першому Всеукраїнському з'їзді «Просвіт» обраний до центрального бюро товариств «Просвіта» від Київської губернії.У 1917–1920 роках письменник підтримував ідею створення самостійної Української держави. 1918 зайняв посаду головного санітарного лікаря залізниць України, став директором культурно-освітнього відділу міністерства шляхів. Від січня 1919 — радник української дипломатичної місії в Греції, згодом — її голова.Недостатньо досліджені такі сторінки біографії, як керівництво дипломатичною місією УНР у Греції, міністерством здоров'я уряду УНР на вигнанні (в Польщі), викладацька робота в Українській господарчій академії у Подебрадах (Чехія). Модест Левицький — також автор граматики української мови, науково-популярних творів із медицини.Від 1920 жив у Відні. В серпні 1921 року у Відні М. Левицький та представник УСРР Кудря проводив перемовини з метою залучення української інтелігенції, що емігрувала в Австрію, до співпраці з радянським урядом та організації рееміграції в УСРР.Пізніше мешкав у Тарнові (нині м. Тарнув, Польща) був міністром здоров'я Державного центру УНР на еміграції. Керував туберкульозним санаторієм для вояків Армії Української Народної Республіки (Закопане, Польща). 1922—27 — лікар і викладач Української господарської академії в Подєбрадах (Чехословаччина).Від серпня 1927 — викладач української мови в гімназії «Рідної школи» (Луцьк). Земляки-сучасники називали його «батьком Волині».Помер у Луцьку. Там і похований.1901 року почав публікуватися в «Киевской старине», від 1902 — у «Літературно-науковому вісникові». 1903 поклав на музику низку віршів Б. Грінченка, Лесі Українки та ін. (збірку заборонила цензура).Великий вплив на Модеста справили твори Лесі Українки, у фондах літературно-меморіального музею в селі Колодяжному на Волині є відомості про те, що він бував у неї, консультував її як лікар, читав свої оповідання. До речі, в основу деяких із них покладено радивилівські враження. Ось, наприклад, оповідання-бувальщина «Ніобея». Пізньої осені до єврейського заїзду в маленькому містечку на Волині приїхала група артистів. Одна з артисток, Настя, погано себе почуває, вона хвора. До того ж переживає за дочку Наталочку, яка тяжко занедужала і яку довелося залишити в Дубні, адже артисти мусять виступати будь-що. Настя має вийти на сцену, вона грає головну роль Ніобеї, і якщо відмовиться — її викинуть із трупи. До хворої викликали лікаря. Виступ усе-таки відбувся, Настя сподобалася глядачам, але, граючи роль матері-страдниці, котра втратила дітей, не знала того, що ще перед початком вистави надійшла телеграма про смерть дочки. Неважко здогадатися, що в ролі лікаря письменник вивів себе й описав те, що, очевидно, насправді сталося в Радивилові.В оповіданні «Законник» дія відбувається в камері в'язниці. Один із затриманих, судячи з його розповіді, з Радивилова, де зовсім різні інтереси відстоювали українці та місцеві євреї, з одного боку, і російські чиновники, з другого. З'ясовується, що всіх затримано за агітацію напередодні виборів. Причому «истинно русским» людям, монархістам перепон у такій діяльності не створювалося. «От тобі й свобода виборів… — розмірковує один із затриманих. — Подався до Соколовського: як таки, кажу, чорносотенцям воля, а нам і рота роззявить не дадуть». Соколовський знався на законах, а тому сподівався подати заяву «про всі неправди на виборах, про всі шахрайства „истинно русских“». Однак врешті-решт скінчилося все тим, що й Соколовського було кинуто до в'язниці. Отже, цим оповіданням автор доводив, що в імперській Росії не може бути й мови про права людей інших національностей, адже на кожному кроці слова «агітатор», «крамольник», «жид» промовляються жандармами майже як синоніми. Радивилівська суспільна атмосфера початку двадцятого століття відображена і в інших оповіданнях письменника.Автор соціально-психологічних оповідань, переважно із селянського життя та українських визвольних змагань, п'єс, спогадів, мовознавчих розвідок; перекладач творів Еркмана-Шатріана, Р.Джованьйолі, Е.-Б.Сінклера, С.Лагерльоф, Е.Ожешко та ін. Неопублікованими лишилися його «Спогади лікаря» (1888–1929), роман «Перша руїна» з часів владимирського і суздальського князя Андрія Боголюбського, переклади романів Г.Сенкевича, Б.Пруса та ін. Його оповідання «Законник» перекладено російською мовою (1912), «Злочинниця» — угорською (1968).
На нашем книжном сайте Вы можете скачать книги автора Модест Левицький в самых разных форматах (epub, fb2, pdf, txt и многие другие). А так же читать книги онлайн и бесплатно на любом устройстве – iPad, iPhone, планшете под управлением Android, на любой специализированной читалке. Электронная библиотека КнигоГид предлагает литературу Модест Левицький в жанрах .

Творчество Модест Левицький

На нашем сайте представлена 1 книга автора Модест Левицький. Самая популярная по мнению наших читателей "".