София Андрухович

У «Сузір’ї Курки» все навпаки: головна героїня тут – не дівчинка, а старенька бабуся Марія, яка живе високо в горах зі своєю улюбленою куркою Марічкою. Марія не припиняє з широко розплющеними очима дивуватись із цього світу і щодня відкриває для себе щось нове. Заради своїх друзів, дідусів Кулінського і Зелінського, Марія долає власні страхи і вирушає до темного лісу, в якому водяться кабанюки з к...

Я можу вигадувати все, що завгодно, можу дотримуватись документальної точності, переповідаючи те, що мені відомо, описувати, що сама бачила – і завжди говоритиму лише про себе. Описуючи інших людей, їхню зовнішність і слова – я описуватиму тільки себе саму. В інших я не можу побачити нічого, крім свого відображення. Софія Андрухович

Дві речі, що гарантують насолоду пізнання, — несподіваність і впізнаваність — ось найкоротше означення третьої прозової книжки Софії Андрухович. Галерея жінок їхніх чоловіків викликає спокусу хоча би ненадовго побути чоловіком їхніх жінок. Розуміючи, що переважно таке не вдається. І власне тому настільки важливим є час читання добрих оповідань.

Герої повісті Софії Андрухович – це екзотичні квіти, які снять свої щасливі сни й живуть у своєрідному й дивовижному світі. Зло і цивілізація можуть тільки торкатися цього світу, але не можуть у нього проникнути. І водночас «Літо Мілени» не є цілковитою ідилією, це твір про ідилію, метаідилія, в якій іронічний підтекст резервує для авторки якісь додаткові змістові нашарування. Здавалося б, ірон...

"Тепер, коли Соф?я Андрухович є незаперечною постаттю в українськ?й л?тератур?, виг?икає природне бажання мандр?вки ad fontes її прози. Читати Соф?ю Андрухович в такому випадку потр?бно ad ovo - в?д перших пов?стей ?Л?том?лени? (2002) та ?Стар? люди? (2005)".

Нема сумніву, що повість «Старі люди» є інтуїтивною відповіддю на вимоги літератури новішої від найновішої. Ця проза — без індексу: не жіноча, не чоловіча, не юнацька, не стареча, не ускладнена, не спрощена, не фантастична, не побутова, не любовна, не пригодницька і ще стоні не. Тому, що вона — і, і, і, і… Вона попросту життєва, наскільки життєвою є література. Настільки ж літературна, наскільк...

"Тепер, коли Соф?я Андрухович є незаперечною постаттю в українськ?й л?тератур?, виникає природне бажання мандр?вки ad fontes її прози. Читати Соф?ю Андрухович в такому випадку потр?бно ab ovo - в?д перших пов?стей ?Л?то м?лени? (2002) та ?Стар? люди? (2005)." Тарас Прохасько

Станіславів кінця ХІХ – початку ХХ століття. Звичайне місто на кресах «щасливої Австрії», в якому живуть, страждають, нероздільно закохуються, захоплюються наукою і шарлатанськими виступами всесвітньо знаних ілюзіоністів, розважаються на балах і карнавалах, ходять на шпацер і ховають таємниці у різьблених комодах. І на тлі епохи, яка для нащадків щораз більше обростатиме міфами про ідилічне життя,...